Пітер Устінов

Сер Пітер Александр Устінов, CBE (англ. Sir Peter Alexander Ustinov; 16 квітня 1921, Лондон 28 березня 2004, Женольє, кантон Во, Швейцарія) британський актор театру та кіно, кінорежисер, постановник опер і драматичних вистав, драматург, сценарист, письменник, газетний та журнальний колумніст, теле- та радіоведучий, продюсер. Лауреат премій «Оскар», «Еммі», «Греммі», BAFTA, командор Ордена Британської імперії.

Пітер Устінов
Peter Ustinov
Зображення
Ім'я при народженні Peter Alexander Baron von Ustinov
Дата народження 16 квітня 1921(1921-04-16)
Місце народження Лондон, Британська імперія
Дата смерті 28 березня 2004(2004-03-28) (82 роки)
Місце смерті Женольє, Во (кантон), Швейцарія
Поховання Bursinsd
Громадянство  Велика Британія
Релігія лютеранство
Alma mater Вестмінстерська школаd
Професія актор, кінорежисер, драматург, продюсер
Кар'єра 1940–2004
Членство Club of Budapestd, Академія красних мистецтв Франції і Королівське товариство мистецтв
Нагороди
Лицар-бакалавр
Орден Усмішки
IMDb ID 0001811
 Пітер Устінов у Вікісховищі

Біографія

Пітер Устінов народився 16 квітня 1921 року в багатонаціональній родині, що проживала в одному з районів Лондона Швейцарський Котедж. При народженні він дістав ім'я Пітер Александр фон Устінов (англ. Peter Alexander Baron von Ustinov), і, за наполяганням бабусі-вірянки, його хрещено за протестантським обрядом як «Петеруса Александруса» в одній з церков Гамбурга.

Батько німецький підданець швейцарського, ефіопського, єврейського та російського походження Йона Платонович фон Устінов, відомий у родині під прізвиськом «Клоп», мати Надія Леонтіївна Бенуа мала російське, французьке, іспанське та італійське походження, походила зі старовинного петербурзького артистичного роду Бенуа. Батьки Пітера Устінова познайомилися й повінчалися 1920 року у Петрограді, куди Йона прибув, за твердженням біографів, щоб розшукати матір та сестру. Незабаром за підробними документами вони відбули на шведському пароплаві з охопленої революцією Росії до Амстердаму, а через деякий час перебралися до Лондона.

Німецький дворянський титул імовірно подарував Пітеровому дідові Платону Григоровичу Устінову німецький імператор Вільгельм I. На початку Другої світової війни цей титул у Британії мав вигляд більш ніж підозрілий, тому родині довелося від нього відмовитися.

Пітер навчався у Вестмінстерському коледжі, де його «однокашником» був син Ріббентропа. Ще в ранні роки учнівства Устінов виявив здібності до вивчення англійської та французької мов, інших гуманітарних предметів. У зрілому віці він вільно говорив англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською та російською мовами. Крім цього він володів розмовною турецькою та новогрецькою мовами, розумів їдиш. Разом з цим норовливому Устінову не були до душі такі обов'язкові шкільні предмети як латина та математика, тому коледж він так і не закінчив.

Пітер Устінов дебютував на сцені у 17 років, а у віці 21 року вперше зфільмувався в кіно. Після війни знімався у Великій Британії, США. Неодноразово виконував роль знаменитого детектива Еркюля Пуаро.

У 1950-ті роки став писати та ставити свої п'єси, грати в них. Протягом шести років був канцлером Даремського університету. 1977 року вийшла автобіографічна книга Пітера Устінова «Дорогий я» (Dear Me). 1987 року прокоментував офіційний огляд сезону Формули-1 1987 року.

2002 року Пітер Устінов приїхав до Берліна за дорученням ЮНІСЕФ, щоб уперше познайомитися з виставкою United Buddy Bears, яка пропагувала мирне співіснування націй, культур та релігій. Устінов виступив за те, щоб один зі 140 ведмедів уособлював Ірак. 2003 року він як покровитель відкрив другу виставку United Buddy Bears у Берліні.

Чотири рази був лауреатом премії «Еммі» (Востаннє за «Росію Пітера Устінова»). Отримав «Оскари» за фільми «Спартак» та «Топкапі» (1964). Всього знявся у 88 фільмах.

Устінов був світським гуманістом. Він був внесений до списку видатних прихильників Британської гуманістичної асоціації і був членом їх дорадчої ради.[1][2]

В останні роки Устінов страждав на цукровий діабет та ослаблене серце.[3] Помер 28 березня 2004 року в Швейцарії від серцевої недостатності.

Особисте життя

Був одружений тричі. Спочатку з Ізольдою Денхем (1920–1987), дочкою Реджинальда Денхема та Мойни Макгілл. Шлюб тривав з 1940 року до їх розлучення в 1950 році, і у них народилася одна дитина, дочка Тамара Устінова. Ізольда була зведеною сестрою Анжели Ленсбері, яка з’явилася разом з Устіновим у фільмі «Смерть на Нілі». Його другий шлюб був із Сюзанною Клотьє, який тривав з 1954 р. до їх розлучення в 1971 р. У них народилося троє дітей: дві дочки - Павла Устінова та Андреа Устінова та син Ігор Устінов . Його третій шлюб був з Елен дю Лау д'Алеманс, який тривав з 1972 р. до його смерті в 2004 р.

Вибрана фільмографія

Пітер Устінов у ролі Еркюля Пуаро

Фільми про Устінова

  • 1998 «Сер Пітер, або Фантазія в апельсинових тонах» — документальний фільм, 1998 року, 26 хв., сценарій Ольга Агамірова-Сац, режисер Микита Тихонов

Театральні роботи

  • 1967 — «Хоч як би високо ти піднімався, ти завжди будеш лише на півдорозі до вершини» (Halfway up the Tree).
  • 1997 — «Любов до трьох апельсинів», вистава-опера, спільно з Олегом Шейнцисом у московському Большому театрі.

Бібліографія

  • Пітер Устінов. Про себе улюбленого... — М. : "Захаров", 1999. — 336 с. — ISBN 5-8159-0022-2.
  • Пітер Устінов. Переможений. Трішки співчуття. — М. : Профобразование, 2001. — 590 с. — ISBN 5-94927-009-2.
  • Пітер Устінов. Крамнегел. — М. : «Молода Гвардія», 1987. — 528 с.

Див. також

Примітки

  1. Sir Peter Ustinov (1921-2004). Humanists UK (англ.). Процитовано 2 грудня 2020.
  2. Humanist (англ.). Rationalist Press Association Limited. 1963.
  3. Peter Ustinov, 82 - tribunedigital-chicagotribune. web.archive.org. 15 лютого 2017. Процитовано 2 грудня 2020.
  4. База даних малих космічних тіл JPL: Пітер Устінов (англ.).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.