П'ять основ протестантського богослів'я

П'ять основ протестантського богослов'я (Quinque sola— від лат. Quinque "п'ять", sola "тільки")— основні принципи протестантської теології, які на латині виражаються у формі фраз: Sola Scriptura («тільки Писання»), Sola fide («тільки вірою»), Sola gratia («тільки благодаттю»), Solus Christus («тільки Христос»), Soli Deo gloria («тільки Богу слава»).

Протестантизм
Реформація
Доктрини протестантизму

Дореформаційні рухи

Вальденси  Гусити  Катари  Лоларди


Реформаційні церкви

Англіканство  Анабаптизм  Кальвінізм  Лютеранство  Цвінгліанство


Постреформаційні рухи

Адвентизм · Армія спасіння · Баптизм · Квакери · Меноніти · Пієтизм  Пуританство  П'ятидесятництво  Харизматизм


«Велике пробудження»

Рівайвелізм  Методизм  Євангелізм  Учні Христа  Церкви Христа

Коло базових для протестантизму поглядів склалося в епоху Реформації і включає в себе такі поняття як необхідність виправдання вірою, загальне священство, виключний авторитет Біблії, природна гріховність людини і можливість спасіння по благодаті Бога[1]. Кожна сола представляє ключове вірування лютеранської та реформатської традиції, що суперечить вченню Римсько-католицької церкви. Реформатори стверджували, що католицька церква, особливо її глава, Папа Римський, узурпували божественні символи чи характерні риси Церкви та її ієрархії.

«Тільки п'ять» чітко сформулювали п'ять фундаментальних догм Реформації, основні принципи, які реформати вважали необхідними для християнського життя і практики. В лютеранській традиції число тез може бути скорочено до трьох (sola fide, sola gratia і sola scriptura)[2][неавторитетне джерело].

Sola scriptura («тільки Писанням»)

Sola scriptura — доктрина про те, що Біблія є єдиним богонатхненним і автентичним словом Господа, єдиним джерелом християнських доктрин, ясним і самоочевидним. Те, що Біблія є самоочевидною, є ідеєю, яка прямо суперечить вченню Східної Православної церкви, Давньосхідній Православної церкви, Коптської церкви, Англіканської церкви і традицій Римсько-католицької церкви, які вчать, що Біблія може бути автентично інтерпретована тільки за допомогою апостольських передання і Вселенських соборів18[джерело?]. Ця доктрина послужила причиною відмови від таких традицій в християнстві, які суперечать букві і духу Біблії або не мають чіткого підтвердження у Святому Письмі. Кальвіністи зайшли далі у неприйнятті старих традицій, ніж лютерани або англіканці, але всі вони єдині в запереченні авторитету Папи, порятунку за добрі справи, індульгенцій, шанування Діви Марії, святих, мощей, таїнств (крім хрещення і євхаристії), чистилища, молитви за померлих, сповіді священику18[джерело?], обітниці безшлюбності духовенства, чернецтва і використання латинської мови в богослужіннях. Цю доктрину іноді називають формальним принципом Реформації, так як вона є джерелом і основою принципу sola fide.

Прикметник (sola) та іменник (scriptura) стоять в орудному, а не в називному відмінку, щоб показати, що Біблія не сама по собі, а є інструментом Бога, з допомогою якого Він приходить до людини.

Цитати

Формула Злагоди, 1-7:

Святе Письмо саме залишається єдиним суддею, правилом і стандартом, відповідно до якого, як до єдиного мірила, повинні розглядатися і судитися всі догми щодо того, чи вони є добрими чи злими, правильними чи неправильними.
¹⁴ А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. ¹⁵ І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. ¹⁶ Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, ¹⁷ щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.
([[|2-е Тимофію]] 3:14-17)
³⁹ Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
([[|Від Івана]] 5:39)

Sola fide («тільки вірою»)

Sola fide — доктрина про те, що прощення можна отримати тільки вірою, незалежно від добрих справ і вчинків. Протестанти не знецінюють добрі справи, але вони заперечують їх значення як джерела або умови спасіння душі, вважаючи їх неминучими плодами віри і свідченням прощення 18[джерело?]. Деякі протестанти бачать цю доктрину продовженням  догмата «Віра приносить прощення і добрі справи» у протиріччі до Римо-католицького догмату «Віра і добрі справи приносять прощення». Цю доктрину іноді називають матеріальним принципом Реформації, тому що ця доктрина була центральним богословським питанням для Мартіна Лютера та інших реформістів. Лютер називав її «статтею, на якій стоїть або падає Церква» (лат. articulus stantis et cadentis ecclesiae). Ця доктрина стверджувала відсутність інших можливостей для прощення грішника крім як віра у спасительну жертву Христа.

²² твоя віра спасла тебе!


([[|Від Матвія]] 9:22)
²⁸ Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.
([[|До Римлян]] 3:28)
⁶ Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. ⁷ Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. ⁸ І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи! ⁹ Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. ¹⁰ А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! ¹¹ А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.
([[|До Галатів]] 3:6-11)

Sola gratia («тільки благодаттю»)

Sola gratia — доктрина про те, що спасіння приходить лише як Божа благодать, як незаслужена милість — а не як щось заслужене грішником. Це означає, що спасіння — незаслужений дар від Бога заради Ісуса. Здається, що ця доктрина суперечить деяким аспектам Римо-католицького догмату про те що прощення можна заслужити18[джерело?], насправді вони трохи розходяться тільки в двох фактах: що Бог є єдиним суб'єктом благодаті (іншими словами благодать завжди дійсна, без яких-небудь дій з боку людини) і, друге, що людина не може якимись своїми діями заслужити благодать для себе.

Solus Christus («Христос»)

Solus Christus — доктрина про те, що тільки Христос є єдиним посередником між Богом і людиною, і що спасіння можливе тільки через віру в Нього. Незважаючи на це, традиційне Лютеранство вшановує пам'ять Діви Марії та інших святих. Кожен християнин, будучи обраним і хрещеним, отримує «посвяту» на спілкування з Богом, право проповідувати, здійснювати богослужіння без посередників (церкви і духовенства). В протестантизмі таким чином знімається догматична відмінність між священиком і мирянином, скасовується церковна ієрархія18[джерело?]. Тому в протестантизмі не обов'язкова сповідь перед священнослужителем і відсутнє2[джерело?] відпущення гріхів останнім. При цьому дуже важливим є покаяння перед Богом. Також протестантизм відкинув авторитет папи римського, скасував2[джерело?] монастирі і чернецтво.

Soli Deo gloria («тільки Богу слава»)

Soli Deo gloria — доктрина про те, що людина повинна шанувати й молитись тільки  Богу, так як спасіння дарується тільки через Його волю і дії — не тільки дар Викуплення Ісуса на хресті, але також дар віри в це Викуплення, створеної в серцях віруючих Святим Духом. Реформісти вірять, що людська істота — навіть святий, канонізований Римсько-католицькою церквою, Папа або священики не гідні слави і пошани, яка була їм віддана18[джерело?].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.