П'єр-Жозеф ван Бенеден
П'єр-Жозеф ван Бенеден (фр. Pierre-Joseph van Beneden; 19 грудня 1809, Мехелен, Бельгія — 8 січня 1894, Левен, Бельгія) — бельгійський зоолог, паразитолог і палеонтолог.
П'єр-Жозеф ван Бенеден | |
---|---|
фр. Pierre-Joseph van Beneden | |
Народився |
19 грудня 1809[1][2][…] Мехелен, Мехелен, Антверпен, Бельгія |
Помер |
8 січня 1894[1][2][…] (84 роки) Левен, округ Левенd, Брабант, Бельгія |
Країна | Бельгія |
Діяльність | куратор, палеонтолог, зоолог, викладач університету |
Alma mater | Левенський католицький університет (1835—1968) і Левенський державний університет |
Заклад | Петербурзька академія наук |
Вчителі | Жорж Леопольд Кюв'є |
Членство | Лондонське королівське товариство, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Іспанська королівська академія точних, фізичних і природничих наук[3], Бельгійська королівська академія медициниd і RASAB |
Нагороди |
Член Ліннеївського товаристваd Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства |
Роботи у Вікіджерелах П'єр-Жозеф ван Бенеден у Вікісховищі |
Біографія
Він почав вивчати фармакологію у Луїса Стоффельса, голландця, який жив у Мехелені. У нього була шафа цікавинок, в якій були мінерали, тварини і скам'янілості. Тоді юний П'єр-Жозеф зацікавився природничими науками.
Навчався медицині в Левенському університеті, зміг скористатися грантом на подорожі, який дозволив йому завершити освіту в Музеї природознавства в Парижі та, пізніше, вивчати зоологію в Парижі в учнів Жоржа Леопольда Кюв'є.
У 1831 році він став куратором Левенського університетського музею, а в 1836 році отримав кафедру зоології в Католицькому університеті міста, обіймав цю посаду до самої смерті в 1894 році. Деякі з його учнів стали видатними біологами.
У 1842 році його обрано членом Бельгійської академії наук, письменства та витончених мистецтв, він був президентом її у 1881 році. У 1886 році Левенський університет вручив йому медаль на честь п'ятдесятиріччя викладання.
Він вивчав плоских червів з 1845 року. Він висвітлив повний життєвий цикл цих тварин, деякі етапи яких раніше були нез'ясовані. Таким чином він продемонстрував, що ці гельмінти не народжуються спонтанно, а є справжніми тваринами. У 1850 році ван Бенеден ввів до медичного вжитку характеристики цестод: поняття «сколекс» (голівка), «стробіла» (тіло), «проглотида» (сегмент стробіли або членик). У 1875 році він опублікував фундаментальну роботу, де все це виклав[4]. Ця робота, широко поширена, закріпила концепцію коменсалізму, яку він теоретизував наприкінці 1860-х років.
У 1878 році він ідентифікував скелети динозаврів, виявлені у комуні Берніссар, як «ігуанодонів».
Твори
- Mémoire sur les vers intestinaux (1858) (Робота про кишкових гельмінтів) Texte intégral sur Archive.org
- Histoire naturelle des balénoptères (1888) (Природна історія Balenoptera) Texte intégral sur Archive.org
- Mémoire sur les vers intestinaux (1858) Texte intégral sur Archive.org (Записи про кишкових гельмінтів)
- Recherches sur la faune littorale de Belgique: crustacés (1861) Texte intégral sur Archive.org (Дослідження бельгійської прибережної фауни: ракоподібні)
- Histoire naturelle des cétacés des mers d'Europe (1889) Texte intégral sur Archive.org (Природна історія китоподібних в європейських морях)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- http://www.rac.es/2/2_ficha.php?id=536
- Pierre-Joseph van Beneden Les Commensaux et les parasites dans le règne animal (1875).
Джерела
- Bertram Coghill Alan Windle Catholic Encyclopedia (1913) / Pierre-Joseph Van Beneden (англ.) (Ця стаття містить текст із публікації, яка зараз є загальнодоступною: Herbermann, Charles, ed.)
- G. Hamoir Edouard Van Beneden, biologiste et stoïcien. Rev Med Liege. 1986 Oct 15;41(20):779-85. (фр.)
- G. Hamoir The discovery of meiosis by E. Van Beneden, a breakthrough in the morphological phase of heredity. Int J Dev Biol. 1992 Mar;36(1):9-15. (англ.)