Радянсько-польський договір (1945)

Обмін ратифікаційними грамотами відбувся 5 лютого 1946 у Варшаві, після чого договір набув чинності.

Юридично зафіксував перехід Західної України та Західної Білорусі від Польщі до СРСР. Лінія кордону пройшла на захід від «лінії Керзона» — згідно з рішенням Люблінської угоди, Ялтинської конференції (січень 1945).

Хоча цей договір укладався без участі представників населення українських територій, але з нього випливає^{[джерело?]}, що уряд СРСР фактично визнав, що плебісцит 1939 у Західній Україні (так звані «Народні Збори Західної України») і рішення за його наслідками були фікцією. А це означає, що українці Західної України до 5 лютого 1946 (навіть ті, яким видали радянські паспорти) громадянами СРСР не були і ніяких зобов'язань перед урядом СРСР не мали, отже мали право збройною силою чинити опір насильствам окупаційної радянської влади як негромадяни СРСР.

У результаті договору СРСР перейшла територія сучасних областей: Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, а Польщі — українські етнічні території Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.

• Мельникова І.М. Договір між СРСР і Польською Республікою про радянсько-польський державний кордон 1945 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Документы и материалы по истории советско-польских отношений. Т. VIII. Ян­варь 1944 г. — декабрь 1945 г.— М.: Наука, 1974.— С. 541—542.

• Бойові дії УПА були законними і справедливими з точки зору міжнародного права
• Советско-германский договор о дружбе и границе. Четвертый раздел Польши

• Люблінська угода
• Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 року