Радослав Островський

Радослав Островський народився 25 жовтня 1887 року у містечку Запілля Слуцького повіту Мінської губернії. Поступив в Слуцьку гімназію, але був виключений за участь у Російській Революції 1905—1907 років. У 1908 році був прийнятий на математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1911 році заарештований за участь у революційних заворушеннях. Утримувався в тюрмах Санкт-Петербурга і Пскова.

Після виходу на свободу в 1912 році, відновився в університеті, і пізніше перевівся в Тартуський університет, де закінчив фізико-математичний факультет.

Працював учителем у Ченстохові (Польща) і в Мінську. З 1915 по 1917 роки викладав у Мінському вчительському інституті. Після лютневої революції 1917 році був комісаром Тимчасового уряду Слуцького повіту. У вересні того ж року заснував Слуцьку білоруську гімназію і став її директором.

Островський виступив проти Жовтневого перевороту 1917 року. Був делегатом Першого Всебілоруського з'їзду. Виступав за білоруську незалежність в пресі. Брав участь в Слуцькому повстанні 1920 року.[1]

У 1921 році переїхав до західної Білорусі. З 1924 по 1936 роки працював директором Віленської білоруської гімназії.

У другій половині двадцятих років різко змінив свої політичні погляди. У лютому 1924 році став ініціатором створення проурядового пропагандистського Польсько-Білоруського Товариства. Після його розпаду в тому ж році, співпрацював з Білоруською Комуністичною Партією (більшовиків) і з Комуністичною Партією Західної Білорусі, курирував підпільний комсомол в своїй гімназії.

З 1925 по 1926 року був заступником голови Білоруської селянсько-робочої Громади, головою Товариство Білоруським Школи, і директором Білоруського Кооперативного банку в Вільнюсі, чрез який проходили кошти на фінансування Громади. У 1926 вступив у Комуністичну Партію Західної Білорусі, був заарештований польською владою, але виправданий на судовому процесі проти Громади.

У 1928 році Островський знову змінив політичну орієнтацію і став пропагувати співпрацю з польським урядом, за що налаштував проти себе багатьох діячів західнобілоруських національного руху. У травні 1934 — грудні 1935 вони провели над ним громадський суд.

У другій половині 1930-их років під псевдонімом «Ера» публікував статті в різних білоруських книгах-календарях і в газеце «Рідний край». У 1936 році змушений залишити Вільнюс і переїхати в Лодзь.

Радослав Островський оглядає допоміжних поліцейських

Під час німецької окупації 1939–1945 років, Островський активно співпрацював з німецькою владою. У 1941 році повернувся до Мінська, працював там в цивільній адміністрації. Створив білоруські адміністрації в Брянську, Смоленську і Могильові, працював у цих містах бургомістром.

У 1943 році, Радослав Островський став президентом Білоруської Центральної Ради, створення якої було врешті-решт дозволено німцями, які почали зазнавати поразок на східному фронті, і сподівалися придбати симпатії білорусів, щоб потім мобілізувати їх проти Червоної Армії. Хоча рада не мала особливих повноважень, вона тим не менш в дозволених межах управляла деякими галузями життя, наприклад, освітою.

Островський був одним з головних організаторів Другого Всебілоруського з'їзду в 1944 році.

Медаль до 40-ї річниці Другого всебілоруського конгресу

Після війни, рятуючись від рад, Островський втік в ФРН і жив в Лангенфельді.[2] У 1956 році переїхав до Сполучені Штати. Активно брав участь у політиці білоруської діаспори, був головним ідеологом бецеерівської течії еміграції.[1]

Радослав Островський помер 17 жовтня 1976 року в Бент-Харборі, штат Мічиган.[3] Похований в Саут-Рівері, штат Нью-Джерсі.

Мав двох дітей: Віктора і Галину[4].

• АСТРОЎСКІ Радаслаў Казіміравіч // Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.

• Belarusian Nazi during the World War II and their work for the Cold War(англ.)
• Partisan Resistance in Belarus during World War II(англ.)
• Да ўгодкаў Беларускай Цэнтральнай Рады