Рамсес XI

Нічого не відомо про правління Рамсеса XI до самого його 9-го року, коли стались великі крадіжки у Рамессеумі й Медінет-Абу. Про це оповідають: Папірус Британського музею 10052 — протокол допитів у справах пограбування царських гробниць, Папірус Маєр А — протокол допитів грабіжників царських гробниць і скарбниці Рамессеуму та Папірус Маєр Б — частина протоколу допиту невідомого, звинуваченого у пограбуванні гробниці Рамсеса VI.

Обставини, за яких стали можливими пограбування таких важливих комплексів, були лишень малим епізодом з того безладу, який документи називають «війною великого жерця» та які були пов'язані з «утисками», а потім і зникненням з політичної арени верховного жерця Амона Аменхотепа.

Незадовго до 12 року правління Рамсеса на Фіви, де у той час необмежену владу мав верховний жрець Амона Аменхотеп, напав намісник Нубії («Царський син Куша») Панехсі. Це призвело до війни верховного жерця з нубійцями, яка, ще за роки потому згадувалась, як подія, що глибоко укорінилась у пам'яті населення Фів.

Відповідно до однієї з численних гіпотез верховний жрець Аменхотеп через повстання, що спалахнуло у Фівах, попрохав про допомогу Рамсеса XI, який перебував на півночі країни; фараон закликав до Єгипту війська намісника Нубії Панехсі, щоб відновити порядок у Фівах та повернути владу Аменхотепу. Панехсі, скориставшись ситуацією, що склалась, спробував підкорити Фіви своїй владі, що не входило ані до планів Рамсеса XI, ані жерця Аменхотепа.

Інша гіпотеза подає події у зовсім іншому ракурсі: Панехсі спеціально підготував заворушення у Фівах, щоб захопити їх, проголосивши себе «тим, хто відновив порядок», причому він виступив зі своєю армією проти верховного жерця Амона, окупував Фіви та їх околиці та претендував на вище керівництво армією.

Панехсі визнавав Рамсеса XI, тому його інтервенція була спрямована не проти обох, царя й верховного жерця, а тільки проти останнього. Також можливо, однак, що Рамсес XI сам звернувся до Панехсі як до єдиного фактору, здатного стримати чи потіснити Аменхотепа. Фіванці були на боці Аменхотепа й бились проти Панехсі. Медінет-Абу, як укріплений пункт опору верховного жерця, був узятий штурмом, а військові дії поширились до Середнього Єгипту, де було взято і зруйновано місто Хардаї. Населення поринуло до Фів, рятуючись від переможних солдат Панехсі, які у свою чергу почали грабувати гробниці та храми.

Верховний жрець Аменхотеп, очевидно, у тих битвах загинув, оскільки більше про нього згадок не було. У 12-й рік правління Рамсеса XI Панехсі був уже володарем Фів, мав почесні титули «носій віяла праворуч від Його Величності, писар царя, воєначальник, розпорядник житниць фараона, царський син Куша, начальник південних країн, глава військ фараона», які не надто підходили звичайному наміснику Нубії. Невдовзі він отримав і посаду верховного жерця Амона й цілковитий контроль над управлінням державним майном, що підтверджує другу версію подій.

На 17-му році правління фараон відрядив до нього з Пер-Рамсеса придворного виночерпія Ієнеса з листом, у якому прохав виготовити «паланкін великої богині» та завантажити його на присланий з вельможею корабель; для художників, зайнятих тією роботою, цар також надіслав необхідні матеріали — коштовні камеї та квіти.

За два роки становище Панехсі змінилось: він все ж був визнаний ворогом. Вірогідно, тільки тоді Рамсес XI зрозумів, яку небезпеку для нього самого являє Панехсі. Відтоді у документах «доби Відродження» його ім'я завжди детермінувалось ієрогліфом ворога. За ініціативою царя у Фівах була встановлена нова влада воєначальника Герігора. У 18 чи 19 рік правління Рамсеса полководець Герігор вигнав Панехсі з Фів, проголосивши себе верховним жерцем Амона, а у 19 рік оголосив початок особливої доби — «Відродження». Рамсес XI відвідав Фіви, щоб побачити наслідки війни. Одним з перших рішень, ухвалених у добу «Відродження», було створення трибуналу у справах про пограбування царських усипальниць: злочинці проникли навіть до гробниць Сеті I й Рамсеса II.

У Долині цариць грабіжники дійшли до того, що розірвали на шматки й розділили срібний саркофаг цариці Хабаділат, гробниця якої зазнала набігу злодіїв уже не вперше. Причиною таких неймовірних злочинів проти померлих був страшенний голод серед живих. Особливо важкі злочини у некрополі коїли рештки розбитих військ Панехсі. Царські мумії, що збереглись були нашвидкуруч відреставровані у Медінет-Абу. За шість років, на 6-му році «Відродження», мумії Сеті I й Рамсеса II, що втратили практично всі ювелірні вироби й коштовні амулети, були покладені до нових скромних дерев'яних саркофагів і перепоховані у схованці Дейр ель-Бахрі.

Поступово Герігор захопив усю повноту влади у Фівах. За нього було відновлено роботи у храмі бога Хонсу в Карнаці. Невдовзі Герігор прийняв царську титулатуру, у першому картуші якої виписувався лише його титул «Перший пророк Амона», а у другому — «Син Амона, Герігор». Однак у храмі Хонсу така специфічна титулатура не афішувалась і використовувалась тільки у портику двору за вежами пілону. У гіпостильній залі храму Амона картушами Герігора було вкрито бази кількох колон. В інших містах Єгипту жодних згадок про Герігора не знайдено.

На 7-му році «Відродження», тобто на 25-му році номінального царювання Рамсеса XI у Фівах з'явився новий вельможа — Піанх, який отримав усі титули свого батька, чи, принаймні, попередника — Герігора, ставши верховним жерцем царя богі Амона. Вірогідно, це вказує на смерть Герігора, що сталась ще за життя Рамсеса XI.

• Папірус Британського музею 10052 — протокол допитів у справах пограбування царських гробниць[1].
• Папірус Майєр А — протокол допитів грабіжників царських гробниць і скарбниці Рамессеуму[1].
• Папірус Майєр Б — частина протоколу допиту невідомого, звинуваченого у розграбуванні гробниці Рамсеса VI[1].

• Будівельні роботи у храмі Хонсу в Карнаці.
• Остання усипальниця фараона у Долині царів (KV4) — не завершена.