Рахиня
Рахи́ня — село Долинської громади Калуського району Івано-Франківської області України.
| село Рахиня | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Калуський район |
| Громада | Долинська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1515 |
| Населення | 1144 |
| Площа | 14,56 км² |
| Густота населення | 78,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77514 |
| Телефонний код | +380 3477 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′03″ пн. ш. 24°02′13″ сх. д. |
| Водойми | Сівка, Тур'янка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77514, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с. Рахиня, вул. Шевченка, 37 |
| Карта | |
  Рахиня | |
 Рахиня | |
| Мапа | |
| |
Фактично є північно-східним передмістям міста Долина. Село межує на півдні із селом Новичка, яке, в свою чергу практично зливається із містом Долина.
Історія
У люстрації 1469 року згадується повинність села в оснащенні та постійному утриманні одного списника і двох лучників[1]. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується оренда 4 ланів (близько 100 га) оброблюваної землі Дубравськими та ще 3 ланів — Раськом[2]. В 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[3].
У 1668 році в Долині пройшло т. зв. «Долинське повстання». Розпочалось воно з Рахині, коли один із польських панів хотів конфіскувати майно в селян. Повстання перекинулось через сусідні села в Долину. Головний штаб був у селі Тростянець, де проходив вишкіл молодих новобранців. Після загальної мобілізації поляки змогли придушити збройний спротив.
До 1791 року існувала солеварня.
Рахиня була у володінні полонізованих руських родів Чурилів,[4] Дідушицьких, а також Слобода з соляними банями Лісна і Новиця (Новичка), Пациків, Лолин, Нягрин над Свічею, Сенечів, Рівня коло Слободи над Лімницею, Топільське та Голинь над Сівкою.
У 1880 році було 167 будинків і 738 мешканців у селі та 8 будинків і 48 мешканців на прилеглій території, до якої належали Якубів, Яворів і Велика Тур'я (538 греко-католиків, 176 римо-католиків, 59 юдеїв, 13 інших визнань; 588 українців, 34 поляки, 164 німці), церква святого Іллі (парохія в Долині) та школа філіальна[5].
У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (1050 українців, 30 поляків, 20 латинників, 30 євреїв і 280 німців та інших національностей)[6].
Природно-заповідні території
Неподалік від села розташовані заповідні урочища: Березина, Дубове, Надіїв, Під гаєм, Підліс і Рахиня.
Уродженці села
- Омелян Коваль — член ОУН, в'язень коцтабору Аушвіц[7].
- Козак Микола — крайовий референт Служби Безпеки ОУН на Північно-Західних Українських Землях.
- Теодорович Йосафата Ірина — церковна діячка, василіянка в Галичині й США, рідна сестра священиків-василіян Епіфанія і Павла Теодоровичів та монахині Моніки Теодорович-Полянської, ЧСВВ.
Примітки
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — S. 24. (пол.)
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 166.
- Жерела до істориї України-Руси. — Львів : НТШ, 1895. — Т. ІV. — С. 246.
- Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 86. (пол.)
- Rachin, al. Rachinia… — S. 351.
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 21.
- Ігор ЛАЗОРИШИН. Зв'язковий часів і народів… — Галичина, 09 лютого 2017 року.
Джерела
- Rachin, al. Rachinia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 351. (пол.) — S. 351. (пол.)