Раґнар Лодброк

Життєпис Раґнара Лодброка занадто уривчастий, ненадійний і ґрунтується лише на сагах древніх вікінгів. Багато легенд були переведені з усної форми в письмову й літературно оброблені набагато пізніше. Деякі історики вважають Раґнара Лодброка вигаданим героєм. Немає точно зафіксованої дати його правління, називають періоди з різницею з VIII століття до IX століття. Його національна приналежність також під питанням — невідомо чи був він шведом, чи данцем, або норвежцем.

За способами пересування і ведення військових дій більшість істориків схильні приписувати йому данське коріння.[1] Також вважається, що Раґнар Лодброк жив найімовірніше у IX столітті. Він був язичником і вважав себе одним з прямих нащадків бога Одіна.

Прізвисько «Лодброк» пов'язане з легендою про те, що Раґнар носив особливі шкіряні штани, зшиті його дружиною, які були чимось на зразок талісмана. За іншою версією, в дитинстві, ненавмисно потрапивши в зміїне кубло, Раґнар уцілів лише завдяки жорстким шкіряним штанам.[2]

Згідно хроніки «Діяння данів», написаної Саксоном Граматиком у XI столітті, Раґнар Лодброк був сином Сігурда Персня, конунґа Данії і Швеції, якого турбували питання відбиття нападу зовнішніх ворогів більше, ніж турбота про потреби своїх підданих. Через це у нього було безліч ворогів на батьківщині. Тому вирушаючи в черговий похід, він призначив своїм намісником сина Раґнара, якому на той час було всього 15 років.

За легендами, згодом Раґнар відправився до Норвегії для навчання військовій справі.[1] Незабаром помер Сіґурд і Раґнар повернувся на батьківщину, щоб зайняти трон свого батька, як конунґа у «Свіавельді і над данами» (Швеції та Данії). З цього часу почався в житті конунґа період загарбницьких завоювань. Перші роки керування Раґнара не відзначилися великими звершеннями. Лодброк був доволі молодим і багато інших конунґів, користуючись цим, відібрали в нього той вплив, що мав Сіґурд.[3]

Під час одного з нападів на прибережне поселення він познайомився зі своєю першою дружиною Лаґертою (давньоскан. Ladgerda, Ladgertha, Lagertha). За даними істориків, вона була жінкою, досвідченою у військовій справі, яка мужньо боролася нарівні з чоловіками. У цьому шлюбі у нього народився син і дві дочки. Однак, Рагнар, через деякий час, залишив свою першу дружину.

Є також легенда про те, як Раґнар Лодброк одружився вдруге. Одного разу, конунґ отримав звістку, що знатний бонд з Ґотланду, Геррауд, віддасть руку своєї дочки з багатим приданим, що складається з золота і коштовностей, тому, хто зможе перемогти величезного змія, що спустошує його землі. Доньку звали Торою Борґаргьорт, і вона була, згідно з легендами, найпрекраснішою жінкою на землі. Раґнар відправився в шлях, попередньо підготувавшися до зустрічі зі змієм. Він наказав виготовити шкіряні штани і плащ з кудели. Коли Геррауд побачив нареченого-претендента в такому одязі, він дуже розвеселився і прозвав прибулого вікінга «Шкіряні штани». Проте, одяг захистив Раґнара від отруйних укусів тварини. Конунґ переміг змія і отримав у дружини Тору, яка після народження декількох синів померла від хвороби.

Після смерті Тори Раґнар з численним військом вирушив влітку в Норвегію. В одному з набігів люди короля випадково зустріли жінку на ім'я Крака. Вона їм здалася такою гарною, що, повернувшись до табору, розповіли про неї своєму повелителю, і той побажав її побачити. Щоб випробувати її розум, Лодброк наказав передати їй загадку: «Якщо вона така красива, як ви кажете, нехай прийде на зустріч зі мною. Бажаю, щоб вона була ні одягненою, ні голою, ні ситою, ні голодною, щоб прийшла не одна, але без супроводу когось». Крака постала перед очима Раґнара, обернувшись в рибальську сітку, з'ївши одну цибулину і взявши з собою собаку.

Справжнє ім'я жінки було Аслауґ, вона і стала новою дружиною Лодброка. Згодом народилися сини: Івар, Убба, Гвітсерк і Сіґурд. Змужнівши, вони перетворилися у великих воїнів, які пройшли з набігами половину Європи.[1]

Король Елла II вкидає Раґнара Лодброка у яму зі зміями
Картина «Смерть Раґнара Лодброка» Юго Гамільтона

Саги оповідають, що його улюбленою військовою стратегією було вчинення набігів на християнські міста під час релігійних свят. Лодброк знав, що саме в цей час усі солдати присутні на церковній службі. Легенди залишили відомості про те, що Лодброк завжди шукав нових пригод, постійно турбуючись, що його сини можуть зробити великий подвиг, затьмаривши тим самим славу батька.[2] Спочатку його шлях лежав на південь, у Фріз (нині — Нідерланди), а потім — по всьому західному узбережжю Європи.[1] До того часу Лодброк став впливовим ярлом і очевидно був сучасником першого скандинавського правителя Ґардарікі, ярла Рюрика.[2] Ці набіги історики відносять до 845 року.

Чисельність війська Раґнара коливалася від 5 до 6 тисяч осіб, в його розпорядженні було 120 оснащених кораблів, з якими він причалив до берегів Західного Франкського королівства. Потім вікінги спустилися по річці Сені вглиб території франків, плюндруючи все, що зустрічаються на їх шляху: поселення, монастирі та церкви; жорстоко розправляючися з тими, хто намагався чинити опір. За результатами цього походу майже уся Західна Франція була розорена. Дійшовши до Парижа, вікінги взяли його в облогу[1], захопили і зажадали величезного викупу, щоб не завдавати шкоди оселям і життю городян. Франкському королю довелося виконати всі вимоги норманів.[2]

Актор, що зіграв Рагнара Лодброка у телесеріалі «Вікінги», Тревіс Фіммел

Після франкського походу, близько 865 року Лодброк напав з невеликим військом на шотландсько-англійське королівство Нортумбрію, яке було на той час одним з найбільших королівств Британських островів. Під час цього походу армія Раґнара зазнала поразки, а сам він потрапив у полон і за розпорядженням короля Елли II був скинутий в яму з отруйними зміями, де Лодброк і помер.[1] Згідно з легендою останні слова Раґнара були наступні: «Як захрюкали б мої рідні поросята, знай б вони, як нині є мені, старому кабану!», натякаючи на те, що в нього є сини, які здатні Еллі помститися.

Згідно з сагами, численні сини Раґнара, дізнавшись про долю свого батька, зокрема, Івар Безкосний, Бйорн Залізнобокий та інші, у 867 році вдерлися на англійські землі і, помстившися за смерть батька, поклали передумову данському завоюванню Британських островів. Незабаром сини Раґнара взяли в полон Еллу.[2] Страта нортумбрійського короля, за деякими даними, відбувалася одним зі скандинавських язичницьких звичаїв жертвоприношення до Одіна так званий «Кривавий орел».[1]

• Про Раґнара Лодброка знятий телесеріал «Вікінги», режисер — Майкл Герст[4]