Ревуцький Дмитро Миколайович

Олександра Дмитрівна та Микола Гаврилович Ревуцькі, 1905 рік, фото Л. Ревуцького

Батько — Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу та грав на скрипці під акомпанемент дружини.

Мати — Олександра Дмитрівна (дівоче прізвище Каневська) (1844, Київ — 1906) — до заміжжя шкільна вчителька в селі Іржавець, фольклористка. Вільно володіла французькою і німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля. Грала на фортепіано (виконувала твори Шопена, сонати Бетховена), збирала місцевий пісенний фольклор. У 1880 році взяла шлюб із Миколою Гавриловичем Ревуцьким. Листувалася з Л. Толстим щодо організації навчання у сільській школі. Ці матеріали в 1930 р. Дмитро Миколайович Ревуцький передав до музею «Ясная Поляна». Коли Лев Толстой був у Бахмачі в маєтку художника Миколи Ге, відбулося їхнє особисте знайомство.

Дід, материн батько, Дмитро Кіндратович Каневський, військовий, вийшов у відставку в чині штабс-ротмістра Харківського уланського полку, оселився в Іржавці.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1906—1909 викладав у Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.

У 1918–1932 рр. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, викладав орфоепіку, вів курс історії пісні. В 1921 році став одним із організаторів Комітет пам'яті М. Д. Леонтовича.

У 1922 році Разом з К.Квіткою став одним з організаторів Етнографічної Комісії АН УРСР (згодом — ІМФЕ ім. Рильського). Згодом переслідуваний радянською владою за «буржуазний націоналізм» та розповсюдження «петлюрівської ідеології» й 1931 року звільнений з інституту. 1938 року поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.

1939 був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. Через перенесений інсульт Д. Ревуцький не зміг евакуюватися, й залишився в Києві, що мало фатальні наслідки. 29 грудня 1941 був вбитий у власній квартирі разом з дружиною агентом НКВС.

Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики і пов'язаних із музикою дисциплін та редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетговена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).

Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібрета опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Меєрбера, «Фауст» Ґуно, «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Глинки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, зокрема «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), "Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко — хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939), «Автобіографії М. Лисенка» (1940), «Живе слово» — підручник мистецького читання (1923).

• Олекса Петрович Стороженко (1806 —1874) (двоюрідний брат Ганни Павлівни, бабусі Дмитра Ревуцького по матері)[1][2]  — письменник, народознавець, автор оповідань з українського життя, драми «Гаркуша» (покладена в основу лібрето першої  — не завершеної  — опери М. Лисенка).
• Микола Ілліч Стороженко (1836 —1906), далекий родич (брат у п'ятих Дмитра Ревуцького)[1][2]  — історик літератури, професор Московського університету, голова Російського Шекспірівського товариства; автор праць про Т. Шевченка та з історії України. Народився в Іржавці, в Москві приймав у своїй квартирі Дмитра Миколайовича.[3]
• В Іржавці сусідами Ревуцьких були Сікорські  — родичі авіаконструктора Ігоря Сікорського.
• Приятелем родини був художник Микола Ґе.
• Сергій Маслов (1880  — 1957)  — літературознавець, педагог, професор Київського університету. Товариш Дмитра Миколайовича в Київському університеті (з 1900), хрещений батько Валер'яна Дмитровича Ревуцького.
• Мав дружні стосунки і співробітничав з співаком А. Доливо-Соботницьким.

• Кузик В. В. Ревуцький Дмитро Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 160. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні / Д. Ревуцький. — Київ: Вид. Т-ва «Час» у Київі, 1919. — 273 с.

• Ревуцький Дмитро Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 440-441.
• Ревуцький Дмитро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1571. — 1000 екз.