Режіс Дебре

Режіс Дебре
фр. Régis Debray
Régis Debray
Народження 2 вересня 1940(1940-09-02) (81 рік)
Париж, Франція
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька[1]
    • Ім'я при народженні фр. Jules Régis Debray
    Діяльність
  • письменник, посадова особа, журналіст, педагог
    • Викладав lycée Henri-Poincaréd
    Член Comité Laïcité Républiqued[2], Гонкурівська академія і Stasi Commissiond
    Школа / Традиція Марксизм
    Alma mater Вища нормальна школа, ліцей Людовика Великого, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (1993)[3] і Faculty of Arts of Parisd
    Визначний твір
  • Q3214137?
    • Посада Master of Requests of the Conseil d'Étatd і президент
    Батько Georges Debrayd
    Мати Janine Alexandre-Debrayd
    Діти
  • Laurence Debrayd
    • Нагороди

    премія «Феміна» (1977)

    Prix Décembred (1996)

    Конкур женераль (1960)

    Manès-Sperber-Preisd (2013)

    почесний доктор Університету Бордо IIId (2005)

    Велика літературна премія Французької академії (2019)

    Q46573886? (2004)

    Q30737830? (2002)

    prix Montaigne de Bordeauxd (2015)

    Roger Caillois Prixd (2016)

    Joseph-Kessel Prized (1993)

    Today Prized (1996)

    Prix Combourg-Chateaubriandd (2003)

    regisdebray.com
     Режіс Дебре у Вікісховищі
     Висловлювання у Вікіцитатах

    Режі́с Дебре́ (фр. Régis Debray, народився 2 вересня 1940, Париж) — французький лівий філософ, політик, медіазнавець. Чоловік Елісабет Бургос. Засновник медіології — вчення про роль медіа в ідеологічній, політичній та релігійної боротьби. Ввів поняття медіакратії.

    Біографія

    Народився в 1940 році в Парижі. У 1960 вступив в елітарну Вищу нормальну школу. Закінчив її в 1965 році, отримавши ступінь з філософії. У 1965 приїхав на Кубу. Соратник Ернесто Гевари.

    У 1963–1964 рр. разом зі своєю майбутньою дружиною венесуелкою Елісабет Бургос, на прохання Фіделя Кастро, досліджує соціо-політичну ситуацію в Болівії[4].

    20 квітня 1967 заарештований болівійцями разом з англійцем Джорджем Ротом (англ. George Andrew Roth) і аргентинцем Сіро Роберто Бустос. На допиті заявив, що є журналістом, який відвідав партизанський загін для того, щоб взяти інтерв'ю у Гевари. Був звинувачений у незаконному в'їзді до Болівії, організації повстання, підпалі і вбивстві і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. Проте провів у в'язниці тільки 4 роки, так як була розгорнута потужна міжнародна компанія за його звільнення, в якій брали участь французьке міністерство закордонних справ, Жан-Поль Сартр, Андре Мальро, Де Голль та Павло VI. Амністований і звільнений в грудні 1970.

    Після звільнення в 1971–1973 роках жив у Чилі, був близький до президента Альєнде. У 1973 році повернувся до Франції. Займався журналістською, літературною та політичною діяльністю. Був близький до Франсуа Міттерана, який після обрання президентом Франції в 1981 призначив Дебре своїм радником з міжнародних справ. В 1984–1985 — генеральний секретар урядової ради по Південному Тихому океану (фр. Conseil du Pacifique Sud).

    У 1985–1992 працював в Державній Раді. Брав участь у підготовці французького павільйону на всесвітній виставці в Севільї в 1992.

    Вийшовши у відставку з державної служби у 1992, займався науковою та літературною діяльністю.

    З 1999 — професор соціології в ліонському університеті.

    У 2006 році був відправлений до Сирії як посланник Жака Ширака. Дебре прибув у Дамаск, щоб зустрітися з ісламським діячем Салах Кафтаро (Salah Kaftaro), директором Фонду Ахмада Кафтаро (Fondation Ahmad Kaftaro) — організацією, що підтримує кілька шкіл ісламської юриспруденції і вивчення Корану. Цей візит став необхідним в умовах загострення відносин між Францією і Сирією.

    Видання

    Французькою

    • Révolution dans la révolution? et autres essais (1967)
    • La Frontière, suivi de Un jeune homme à la page [littérature] (1967)
    • Nous les Tupamaros, suivi d'apprendre d'eux (1971)
    • L'Indésirable [littérature](1975)
    • Les rendez-vous manqués (pour Pierre Goldman) [littérature] (1975)
    • Journal d'un petit bourgeois entre deux feux et quatre murs [littérature] (1976)
    • La neige brûle prix Femina [littérature] (1977)
    • Le pouvoir intellectuel en France (1979)
    • Critique de la raison politique (1981)
    • Comète ma comète [littérature] (1986)
    • Christophe Colomb, le visiteur de l'aube, suivi des Traités de Tordesillas [littérature] (1991)
    • Contretemps : Eloge des idéaux perdus (1992)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» I: Les Masques, une éducation amoureuse [littérature] (1992)
    • Vie et mort de l'image (1995)
    • Contre Venise [littérature](1995)
    • L'œil naïf (1994)
    • A demain de Gaulle (1996)
    • La guérilla du Che (1996)
    • L'État séducteur (1997)
    • La République expliquée à ma fille (1998)
    • L'abus monumental (1999)
    • Shangaï, dernières nouvelles [littérature] (1999)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» II: Loués soient nos seigneurs, une éducation politique [littérature] (2000)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» III: Par amour de l'art, une éducation intellectuelle [littérature] (2000)
    • Dieu, un itinéraire (2001, Prix Combourg 2003)
    • L'Enseignement du fait religieux dans l'école laïque (2002)
    • Le Feu sacré : Fonction du religieux (2003)
    • L'Ancien testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
    • Le Nouveau testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
    • À l'ombre des lumières : Débat entre un philosophe et un scientifique (2003) (Entretien avec Jean Bricmont).
    • Ce que nous voile le voile (2004)
    • Le plan vermeil [littérature](2004)
    • Empire 2.0 [littérature] (2004)
    • Le siècle et la règle [littérature](2004)
    • Le siècle et la règle. Une correspondance avec le frère Gilles-Dominique o. p.
    • Julien le Fidèle ou Le banquet des démons [théâtre] (2005)
    • Sur le pont d'Avignon, Flammarion, 2005.
    • Les communions humaines (2005)
    • Supplique aux nouveaux progressistes du XXIe siècle, Gallimard, (2006).
    • Aveuglantes Lumières, Journal en clair-obscur, Gallimard, (2006).
    • Un candide en Terre sainte, Gallimard, (2008)

    Українською

    • Режіс Дебре. Інтелектуальна влада у Франції / Пер. з фр. В. Артюх. — Київ: Дух і літера, 2008. — 308 с.
    • Режіс Дебре. Революція в революції? / Пер. з есп. і фр. В. Петруша й І. Цюпа. — Київ: Вперед, 2018. — 95 с.

    Англійською

    • Revolution in the Revolution?, New York: Monthly Review Press, 1967.
    • Strategy for Revolution: Essays on Latin America, New York: Monthly Review, 1970.
    • A Critique of Arms, Vol. 1, New York: Penguin Books, 1977.
    • A Critique of Arms, Vol. 2: The Revolution on Trial, New York: Penguin Books, 1977.
    • Critique of Political Reason, London: Verso, 1983.
    • Transmitting Culture, New York: Columbia University Press, 2004.
    • Against Venice, London: Pushkin Press, 2002.

    Російською

    • Режи Дебрэ. Введение в медиологию. — Праксис, 2010. — ISBN 978-5-901574-76-8.

    Статті

    • «This Was an Intellectual». TELOS 44 (Summer 1980). New York: Telos Press

    Доповіді

    Примітки
    1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
    3. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
    4. Тарасов А. Н. 44 роки війни ЦРУ проти Че Гевари

    Див. також

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.