Рене Ґосінні

Народився 14 серпня 1926 року в Парижі, у родині польсько-українських емігрантів єврейського походження. Батько, Станіслав Симха Ґосцінний (Ґосцінний — у перекладі з польського «Гостинність»; *1887 — †1943) — третій син варшавського рабина Абрама Ґосцінного. Приїхав до Парижу у 1906 році — студіювати хімію і стати інженером. Мати — Ганна Березняк-Ґосцінна (*1889 — †?), народилася у Ходоркові (тепер — село на Житомирщині) у сім'ї видавців. За іншими даними — у містечку Ходорів на Галичині (тоді — Бібрський повіт Австро-Угорщини, тепер — Стрийський район Львівської області України)[7]. Була змушена покинути рідне село (чи містечко) через постійні єврейські погроми. Родина Березняків оселилася в Парижі у 1912 році. Батько Ганни, Лазар Абрам Березняк, відкрив друкарню на вулиці Лаґранж, 12 (5-й район). Він спеціалізувався на тиражуванні різних газет і журналів мовою їдиш, а також — російською та українською мовами (у тому числі, видавав український тижневик «Тризуб» від липня 1936 року і до його закриття у 1940 році — через німецьку окупацію Франції; після закінчення війни друкарня Березняка друкувала також журнал «Громада»).

Батьки Рене знайомилися в Парижі. Одружилися — у 1919 році.

У 1927 році батько отримав роботу інженера-хіміка в Аргентині і сім'я переїхала. Рене навчався в Буенос-Айресі у французькій школі. У 1943 році батько несподівано помер. 17-річний хлопець, який щойно закінчив школу, мусив заробляти на життя і утримувати сім'ю. Працював помічником бухгалтера, молодшим художником в рекламному агентстві. З часом змінив своє прізвище на Ґоссіні.

У 1945 році, разом з мамою, перебрався до Нью-Йорка, де мешкав брат мами — Борис. Працював в марокканській імпортно-експортній фірмі перекладачем[7]. Тут Рене мали призвати до американської армії, але він вирішив служити у Франції й поїхав у Європу, а по закінченні служби — повернувся до Нью-Йорка. Під час армійської служби — був художником полку.

Повернувшись з армії у 1948 році, став головним художником невеликого видавництва «Kunen Publishers», в якому вийшли чотири його книжки для дітей.

У 1951 році — знову їде в Париж як кореспондент одного з нью-йоркських інформаційних агентств. Працював журналістом, автором текстів і малюнків для різних видань.

У 1955 році, разом з Жаном Мішелем Шарльє і Альбером Удерзо, заснував видавництво «Edipress/Edifrance», що випускало журнали з коміксами. У цей час познайомився з багатьма знаменитими авторами коміксів, перш за все, з Морісом де Бевереном, автором коміксу «Щасливчик Люк», для якого Ґоссіні писав тексти з 1955 до 1977 року.

У 1959 році «Edipress/Edifrance» відкрив новий журнал — «Pilote». Для першого номера цього журналу Ґоссіні розробив свій найвідоміший комікс-серіал «Астерікс». Паралельно — малював або писав тексти для багатьох інших серіалів, під псевдонімом Д'Агостіно. У співпраці з Жан-Жаком Семпе писав розповіді про маленького Ніколя.

Помер 5 листопада 1977 року, через серцевий напад[8].

• 1978 — La ballade des Dalton
• 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
• 1972 — Daisy Town
• 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

• 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
• 1972 — Daisy Town
• 1972 — Довічна рента (Le viager)

• 1978 — La ballade des Dalton
• 1974 — Bons baisers d'Astérix (ТБ)
• 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

• З 1996 року щорічно присуджується міжнародна премія імені Ґоссіні найкращому молодому автору коміксів[8].
• Ім'я Ґоссіні носить одна з вулиць 13 округу Парижа (поблизу Національної бібліотеки Франції).

• Офіційний сайт(фр.)