Роберт Павлічек

Розпочинав кар'єру у клубі «Норд Відень 1912». До «Адміри» перейшов у сезоні 1931–1932 і на найближчі п'ять років став основним захисником клубу, витіснивши зі складу гравця збірної Карла Солдатича. Партнером Роберта по лінії захисту клубу чотири роки був Антон Янда, а в п'ятому сезоні Отто Марішка.

В 1932 році здобув з «Адмірою» «дубль» — перемогу і в чемпіонаті країни, і в кубку. В національній першості клуб на 2 очка випередив «Вієнну»[1]. У кубку у фіналі був переможений «Вінер АК» з рахунком 6:1[2]. Виступав також у кубку Мітропи 1932, де «Адміра» поступилась за сумою двох матчів чеській «Славії» (0:3, 1:0).

У 1934 році разом з командою здобув ще один дубль. У чемпіонаті Австрії «Адміра» на два очка випередила «Рапід»[3]. Ці ж команди зійшлися у фіналі національного кубку, у якому клуб Павлічека здобув розгромну перемогу з рахунком 8:0[4].

Того ж 1934 року «Адміра» дісталась фіналу кубка Мітропи. У першому раунді клуб переміг «Наполі». Два матчі завершились внічию — 0:0 і 2:2, а переграванні австрійська команда перемогла 5:0 з голом Павлічека з пенальті на 56-й хвилині. У чвертьфіналі перемогли празьку «Спарту» (4:0, 2:3), у півфіналі туринський «Ювентус» (3:1, 1:2). У фіналі «Адміра» зустрілась ці ще одним італійським клубом — «Болоньєю». У першому матчі команді вдалося переломити гру і здобути перемогу з рахунком 3:2. У матчі-відповіді «Адміра» поступилась з рахунком 1:5[5]. Павлічек зіграв в усіх матчах турніру.

У сезоні 1934/35 «Адміра» стала другою у чемпіонаті, а кубку Мітропи вилетіла від угорської «Хунгарії» (3:2, 1:7). У 1936 році команда випередила найближчого переслідувача Вієнну на 5 очок. У кубку Мітропи 1936 клуб несподівано програв у першому раунді чеського клубу «Простейов» з рахунком 0:4. Цей матч став останнім офіційним для Павлічека у клубі. Наступний сезон він провів у «Ексельсіорі» з міста Рубе, що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Франції. Разом з Робертом у «Ексельсіорі» грав також австрійський нападник Гайнріх Гілтль.

Після двох років у Франції Павлічек повернувся на батьківщину у клуб «Норд Відень 1912», що виступав у нижчих дивізіонах. У 1942 році перейшов у команду «Вінер АК», де грав разом з колишніми партнерами з «Адміри» Леопольдом Фоглем і Карлом Штойбером. У 1943 році став з командою срібним призером Гауліги Остмарк (так називався чемпіонат Австрії в межах німецького футбольного чемпіонату), а також бронзовим призером у 1944 році. Грав за «Вінер» до 1947 року.

У складі збірної Австрії дебютував у 1933 році поєдинку зі збірною Чехословаччини (3:3). Грав у захисті в парі з Карлом Сестою[6]. У період з 1933 по 1935 рік зіграв у збірній 6 матчів. Грав у чотирьох матчах Центральноєвропейського кубка 1933–1935 років, у якому австрійська збірна посіла друге місце[7].

Також виступав у складі збірної Відня, зокрема у 1932 році був учасником матчу проти збірної Будапешту (6:0), а у 1933 році зі збірною Праги (0:2)[8].

• Чемпіон Австрії (3): 1932, 1934, 1936
• Володар кубка Австрії (2): 1932, 1934
• Фіналіст кубка Мітропи (1): 1934