Леопольд Фогль

Розпочинав у команді «Форвартс» (Атцгерсдорф). У складі клубу «Адміра» (Відень) почав грати у сезоні 1932–1933. В першому своєму сезоні зіграв 5 матчів, будучи дублером ветерана клубу Ігнаца Зігля[1].

З наступного сезону став на багато років основним правим нападником клубу. Пятірка нападників клубу протягом наступних сезонів виглядала так: Леопольд Фогль — Вільгельм Ганеманн — Карл Штойбер — Антон Шалль — Адольф Фогль. У 1934 році разом з командою здобув титул чемпіона Австрії. Зіграв у сезоні 17 матчів, забив 10 голів, а «Адміра» на два очка випередила «Рапід»[2]. Ці ж команди зійшлися у фіналі національного кубку, у якому клуб здобув розгромну перемогу з рахунком 8:0[3].

Того ж 1934 року «Адміра» дісталась фіналу кубка Мітропи. У першому раунді його клуб переміг «Наполі» (0:0, 2:2, 5:0). Леопольд зіграв тільки у першому матчі з неаполітанцями, а наступних матчах грав Зігль, як і в 1/4 і 1/2 фіналу. У фіналі «Адміра» зустрілась ці ще одним італійським клубом — «Болоньєю». У першому матчі без участі Фогля команді вдалося переломити гру і здобути вольову перемогу з рахунком 3:2. У матчі-відповіді Леопольд повернувся до складу, але «Адміра» поступилась з рахунком 1:5[4].

У сезоні 1934/35 «Адміра» стала другою у чемпіонаті, а Фогль встановив власний рекорд результативності — 12 м'ячів. У кубку Мітропи 1935 Леопольд забив гол у ворота «Хунгарії» у першому матчі, виграному з рахунком 3:2. У матчі-відповіді ж упевнено тріумфували угорці — 1:7.

Два наступних розіграші чемпіонату Австрії команда виграла. У 1936 році клуб випередив найближчого переслідувача Вієнну на 5 очок. У кубку Мітропи 1936 клуб несподівано вилетів від скромного чеського клубу «Простейов». В першому матчі вдома «Адміра» сенсаційно програла 0:4. У матчів-відповіді віденці вели 2:0 і 3:1, але у підсумку зіграли 3:2, завершивши гру вшістьох. Угорський арбітр Гертца вилучив у першому таймі одного гравця «Простейова» і Леопольда на 41-й хвилині матчу, а у другому ще чотирьох австрійців, хоча й не закінчив гру достроково, як цього вимагав регламент[5].

У 1937 році ж боротьба з «Аустрією» йшла до кінця чемпіонату. На свою останню гру з «Рапідом» «Адміра» йшла з відставанням на 1 очко від конкурента, що вже зіграв усі матчі. Нічийний рахунок 3:3 приніс «Адмірі» чемпіонство за додатковими показниками[6]. «Аустрія» ж взяла реванш у кубку, де перемогла «Адміру» у чвертьфіналі і згодом здобула трофей[7]. У кубку Мітропи 1937 клуб зупинився у чвертьфіналі, знову показавши себе з не найкращої сторони. У першому раунді клуб переміг «Спарту» (1:1, 2:2, 2:0, з голами Фогля у другій і третій грі). Перша гра чвертьфіналу з італійською командою «Дженоа» принесла нічию 2:2, але сам матч вийшов дуже грубим з обох сторін. На шляху з Відня до Генуї між гравцями виникла бійка, одному з італійців зламали щелепу. Начальник поліції Генуї заявив, що не може гарантувати безпеку учасників цього матчу і матч було відмінено. Комітет кубка у підсумку вирішив зняти зі змагань обидві команди[8].

Чемпіонат 1937/38 років став для «Адміри» став найгіршим з середини 20-х років — 6 місце. Але уже за рік команда повернулася на вершину. Чемпіонат 1938/39 років після аншлюсу називався Гауліга Остмарк і був частиною німецького чемпіонату. «Адміра» випередила на 2 очка «Рапідом» і всьоме у своїй історії стала чемпіоном. Завдяки цьому трофею клуб потрапив у фінальний турнір чемпіонату Німеччини. Клуб виграв групу, що складалась з чотирьох команд і потрапив у півфінал, де здолав з рахунком 4:1 «Гамбург». У фіналі «Адміра» зустрічалась з найсильнішою німецькою командою того часу — «Шальке». Матч для віденців завершився розгромною поразкою від гельзенкірхенців — 0:9. Фогль зіграв 8 матчів і забив 1 гол[9]. У роки Другої світової війни «Адміра» не мала значних успіхів у чемпіонаті, не потрапляючи до трійки призерів.

У 1941 році перейшов у команду «Вінер АК», де грав разом з колишніми партнерами з «Адміри» Робертом Павлічеком і Карлом Штойбером. У 1943 році став з командою срібним призером Гауліги Остмарк, а також бронзовим призером у 1944 році. Грав за «Вінер» до 1947 року.

У складі збірної Австрії майже не грав через високу конкуренцію. Багаторічним правим нападником національної команди у той час був Карл Цишек. Лепольд дебютував у збірній 1935 року поєдинку зі збірною Польщі і відзначився двома забитими голами, а його виграла з рахунком 5:2[10]. Того ж року грав також у матчі зі збірною Угорщини (4:4).

У 1937 році зіграв один матч у складі збірної Австрії-Б. Австрійська команда поступилась у гостях збірній Італії-Б з рахунком 2:3[11].

Розпочав кар'єру тренера у команді «Вінер АК», де два роки був граючим тренером. З 1949 року працював з молодіжними командами «Аустрії». Головним тренером команди був у 1956—1957 роках, а також двічі короткостроково у 1958 і 1964 роках.

• Чемпіон Австрії (4): 1934, 1936, 1937, 1939
• Срібний призер чемпіонату Австрії (2): 1935, 1943
• Володар кубка Австрії (2): 1932, 1934
• Фіналіст кубка Мітропи (1): 1934
• Фіналіст чемпіонату Німеччини (1): 1939