Роднянський Олександр Юхимович

У 1983–1990 працював на студії «Київнаукфільм».

Олександр Роднянський — секретар правління Спілки кінематографістів України.

Заслужений діяч мистецтв України.

У 1990 році став головним продюсером кінокомпанії «Innova Film» (Німеччина), співпрацюючи, як режисер, також із кіностудією «Контакт» Спілки кіноматографістів України.

1 березня 2010 року стало відомо про купівлю Олександром Роднянським 51 % акцій дистриб'ютора авторських прав кампанії «Кино без границ» и 51 % акцій шведської кампанії Maywin Films AB.[9].

З 2002 року Роднянський є членом Європейської кіноакадемії від Росії.[10]

Роднянський є одним з найвпливовіших телепродюсерів Росії. З 2002 по 2008 рік був генеральним директором російського телеканалу СТС, з 2004 по 2008 рік також був головою «СТС Медиа» (телеканали СТС, Домашній тощо). З 2009 по 2011 рік був головою експертної ради російської «Національної медіа групи» (телеканал РЕН ТВ, П'ятий канал тощо). Крім телебачення Роднянський також є одним з найвпливовіших кінопродюсерів Росії, серед найуспішніших стрічок що спродюсував Роднянський — 9 рота (2005), Сталінград (2013), Населений острів (2008), та Дуелянт (2016).[11] Він також є академіком Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка» та головою опікунської ради Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».

Нагороджений за фільм «Місія Рауля Валленберга» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1990 року», і за фільм «Прощай, СССР‑2» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1994 року».

У 1991 році фільм «Місія Рауля Валенберга» був нагороджений премією «Фелікс» Європейської кіноакадемії як найкращий європейський документальний фільм. Також серед нагород ‑ приз журі і приз ФІПРЕССІ міжнародного кінофестивалю в Ямагата (Японія, 1995), гран‑прі міжнародного фестивалю в Страсбурзі (Франція, 1995), спеціальний приз журі на міжнародному фестивалі в Ніоне (Швейцарія, 1992).

Лауреат понад 20 міжнародних кінофестивалів.

Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» — приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Найкращий іноземний фільм» в 1996 році і за копродукційний фільм Режиса Варньє «Схід — Захід» у категорії «Найкращий іноземний фільм» 2000 року.

2016 року Олександра Роднянського було обрано до членів журі Американської кіноакадемії, що присуджують премію «Оскар»[12]

З 1997 року ‑ президент Телевізійної академії України.

Головред ТСН Ткаченко і генпродюсер 1+1 Роднянський на прес-конференції (1997). За 11 років Роднянський продасть 1+1, а Ткаченко посяде його місце.

У 1995 році Роднянський заснував в Україні телерадіокомпанію «Студія 1+1»[13] і став її генеральним директором і генеральним продюсером.

Починаючи від серпня 2005 і до весни 2008 — голова ради директорів телеканалу 1+1.

У травні 2002 призначений генеральним директором телеканалу СТС (Росія), з лютого 2004 — президент американської медіакомпанії Story First Communications, яка володіє акціями СТС. У 2004 році, залишаючись гендиректором телеканалу СТС, був вибраний президентом холдингу «СТС Медіа». У 2005 році став також генеральним директором телеканалу «Домашній».

Член правління Академії російського телебачення; асоційований член Міжнародної ради національної академії телевізійного мистецтва (США).

Роднянський — лауреат премії в області медіа‑бізнесу «Медіаменеджер Росії-2004».

У 2005 році Роднянський став лауреатом премії «Телегранд‑2004» — за заслуги в розвитку недержавного телебачення в Україні і в Росії; премії «Люди року GQ ‑ 2005» в номінації «Продюсер року»; премії «За видатний внесок у розвиток кіновиробництва» IV національної церемонії вручення призів за досягнення в кінобізнесі; премії Академії російського телебачення «ТЕФІ» — за серіал «Моя прекрасна няня» в номінації «Найкращий продюсер».

У 2006 році Академія Російського телебачення «Ніка» нагородила Роднянського премією в номінації «Найкращий ігровий фільм» за картину «9 рота»; того ж року він став лауреатом премії Академії Російського телебачення «ТЕФІ» в номінації «Найкращий телевізійний продюсер» за проект «Не родися красивою».

24 червня 2008 року стало відомо, що Роднянській залишає пости керівника телеканалу СТС і холдингу «СТС Медіа».

• «Втомлені міста» (1988, співавт. сценарію з В.Трояновським),
• «Хто з нас Шая?» (1989),
• «Місія Рауля Валленберга» (1990),
• «Зустріч із батьком» (1990),
• «Прощавай, СРСР» (1992–1994),
• «Марш живих» (1993),
• «Подвійний агент» (1994).
• «Дякувати Богові, ти Прийшов» (2006 телесеріал).

• «Повний дім дочок» (2010, телесеріал).
• «18-14» (2007)

• «Школа лихослів'я» (2001, телесеріал).

• «Гагарін, я вас кохала» (1994, режисер — Валентина Руденко),
• «Співачка Жозефіна й Мишачий Народ» (1994, режисер — Сергій Маслобойщиков),
• «Перше кохання» (1995, режисер — Роман Балаян),
• «1000 і один рецепт закоханого кулінара» (1996, режисер — Нана Джорджадзе),
• «Два місяця, три сонця» (1998, режисер — Роман Балаян),
• «Схід-Захід» (1999, режисер — Режис Варньє),
• «Водій для Віри» (2004, режисер — Павло Чухрай),
• «Моя прекрасна нянька» (телесеріал), 2004—2008,
• «Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей» (телесеріал), 2004—2007,
• «9 рота» (режисер Федір Бондарчук), 2005,
• «Мила, діти та завод», 2005—2006,
• «Не народися вродливою» (телесеріал), 2005—2006,
• «Пітер ФМ» (режисер Оксана Бичкова), 2006,
• «Спека», 2006,
• «Кадетство» (телесеріал), 2006—2007,
• «Валіза зі світлим майбутнім» (телесеріал; режисер В'ячеслав Криштофович), 2007,
• «Жага екстриму» (2007, режисер Андрій Дончик),
• «18—14», 2007,
• «Татусеві доньки», (телесеріал), 2007—2009,
• «Я лечу» (телесеріал), 2008,
• «Ранетки» (телесеріал), 2008—2010,
• «Населений острів» (режисер Федір Бондарчук), 2008,
• «Кремлівські курсанти» (телесеріал), 2009,
• «Населений острів: сутичка» (режисер Федір Бондарчук), 2009,
• «В суботу» (режисер Олександр Міндадзе), 2011,
• «Олена» (режисер Андрій Звягінцев), 2011,
• «Автівка Джейн Менсфілд» (режисер Біллі Боб Торнтон), 2012,
• «Мачете вбиває» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
• «Місто Гріхів 2» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
• «Авантюристи» (режисер Костянтин Буслов), 2014,
• «Левіафан» (режисер Андрій Звягінцев), 2014,
• «Біси» (режисер Володимир Хотиненко), 2014,
• «Дуелянт» (режисер Олексій Мізгірьов), 2016[11].

• 2006 року отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф».[14]