Романович-Ткаченко Наталя Данилівна

Наталя Данилівна Романович-Ткаченко (26 червня 1884, Сквира, Київщина 1933, Київ) — українська письменниця.

Романович-Ткаченко Наталя Данилівна
Народилася 1884
Сквира, Київська губернія, Російська імперія
Померла 1933
Київ, Українська СРР, СРСР
Країна  Російська імперія
 Українська СРР
 СРСР
Діяльність письменниця
Партія Революційна українська партія

 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народилась 26 червня 1884 року в місті Сквирі на Київщині. Дитинство провела на Чигиринщині. Батько, Данило Краєвський, походив зі збіднілої шляхти і працював вчителем географії та історії в сільських школах. Матір звали Софія (дівоче прізвище Андреєва). Навчання розпочала в Златопільській гімназії. Потім її віддали до жіночої міністерської гімназії на Прорізній у Києві, але там вона не провчилась і року[1].

Живучи в Чигирині, брала участь у діяльності українських революційних гуртків[2].

У 1903 — 1906 роках разом з чоловіком Михайлом Ткаченком[3] жила у Львові, де познайомилася з Іваном Франком, там почала (1905) друкувати оповідання в «ЛНВ», у якому були друковані й дальші її твори, зокрема трилогія «Мандрівниця» і подорожні записки з Галичини (1917—1918)[2]. У Львові народилося двоє дітей, дочка Наталя та син Лев[4].

1906 року подружжя повернулося до Києва[4].

Під час Першої світової війни Наталя Данилівна розбудовувала на всій території України мережу притулків для сиріт та загублених дітей і разом з іншими жінками намагалася з'єднати роз'єднані родини[5].

З 1923 року Романович-Ткаченко друкувала свої твори в журналі «Червоний Шлях». Збірка оповідань «Життя людське» (1918), «Несподіваний землетрус» (1928), «Чебрець-зілля» (1928). «Зінькова Зірка» (1929) і кн. «Нас кличуть гудки. Записки революціонерки 900-их pp.» (1931)[2].

Член літературної організації «Плуг»[2].

Її твори критикувалися за «висунення односторонньо ідеалізованих фігур народницьких інтелігентів-культуртрегерів замість показу справжніх, реальних комуністів».

Перекладала з французької (Еміль Золя «Лурд» (1930), Октав Мірбо «Щоденник Покоївки» (1928), Жуль Верн «Діти капітана Гранта») та англійської (твори Томаса Майна Ріда)[6].

Померла 1933 року в Києві[2]. Поховали її на Байковому кладовищі[7].

Примітки

  1. Бунтарки, 2020, с. 263-264.
  2. Романович-Ткаченко Наталя // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Т. Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2664-2565.
  3. Бунтарки, 2020, с. 267.
  4. Бунтарки, 2020, с. 268.
  5. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 175.
  6. Володимирівна, Коломієць Лада (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: Матеріали до курсу “Історія перекладу" (укр.). Нова Книга. ISBN 9789663825748.
  7. Бунтарки, 2020, с. 288.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.