Ротач Петро Петрович

Народився на хуторі Калениківщина Талалаївської волості Роменського повіту на Полтавщині (що нині у межах с. Слобідка Талалаївського району Чернігівської області), у селянській родині.

Перші його вірші були надруковані у районній газеті коли йому було лише 15 років.

Петро Ротач, 1944. Німеччина

Сімнадцятирічним, 1942 року, був вивезений на роботу до Німеччини, де, як «остарбайтер», працював до звільнення у 1945. У 1943–1944 роках, завдяки знайомству з групою української творчої інтелігенції, духовно прилучився до українського патріотичного руху. Продовжив свою творчу діяльність, публікуючи вірші та оповідання про розкуркулення і голод 1933 року (часописи «Пробоєм» (Прага) та «Дозвілля» (Німеччина), газета «Земля» (Плауен, Саксонія)).

У травні 1945 з англійської зони окупації потрапив до Радянської армії, був приписаний до запасного полку і два роки служив на території Румунії.

Після повернення на батьківщину протягом сорока років перебував під постійним наглядом: спочатку МДБ, а потім КДБ. Ці органи заважали отримати освіту, обрати місце роботи, займатися літературною творчістю, науковою діяльністю і забороняли видавництвам відкрито публікувати його твори та статті у вітчизняній періодиці. Можливість безперешкодно публікуватися з'явилася лише з 1987 року.

1951 року закінчив учительський, а у 1954-ому — педагогічний інститут у Полтаві.

Працював учителем російської і української мови та літератури, шкільним бібліотекарем, методистом культосвітньої роботи при Полтавському обласному управлінні культури, учителем-консультантом обласної заочної школи, у 1969–1985 роках — старшим викладачем підготовчого відділення Полтавського інженерно-будівельного інституту. Після виходу на пенсію (1985) цілковито віддався літературній та науковій праці. Мешкав у Полтаві.

Обраний членом Національної спілки письменників України 1992 року.

Був членом редколегії журналу «Український засів» (Харків, 1994–1998).

Помер 13 червня 2007 року у Полтаві.

Друкуватися почав 1940 року в талалаївській районній газеті.

Його ліричні вірші та оповідання про голод в Україні 1933 року і розкуркулення друкувалися у журналах «Пробоєм» (Прага) та «Дозвілля» (Німеччина), газета «Земля» (Плауен, Саксонія (1943–1945).

В 50-70-х роках друкувався під псевдонімами у різних українських виданнях,— від районних до столичних,— а також в російській періодиці, у Польщі та Югославії.

Протягом 1965–1971 років опублікував матеріали до Українського біографічного словника під назвою «Літературна Полтавщина» (журнал «Архіви України», 577 статей-персоналій).

1967 року спільно з проф. С. Крижанівським підготував Повне зібрання творів Л. Боровиковського, упорядкував збірку «Поезії» О. Афанасьєва-Чужбинського (1972).

В 1963–1988 роках співпрацював з українськими виданнями Польщі: «Наше слово», «Наша культура» та "Український календар», де опублікував понад 100 літературно-критичних матеріалів та наукових розвідок. Кількасот статей опублікував у енциклопедичних виданнях («Українська літературна енциклопедія», «Енциклопедія сучасної України» та ін.). Праці Петра Ротача вміщені також в багатьох збірниках, журналах, антологіях.

1989 року в журналі «Київ» опубліковано першу збірку віршів Петра Ротача «Високі мислі — не випадкові».

Окремі видання творів Петра Ротача:

• Світло рідної хати (Талалаївка, 1989),
• Апостол правди і науки. До 150-річчя від дня народження М. П. Драгоманова (Гадяч, 1991),
• По духу брат Тараса. До 150-річчя від дня народження композитора М. В. Лисенка (Полтава, 1992),
• Колоски з літературної ниви: Короткий літературний календар Полтавщини. Частина I. (Полтава, 1993),
• Біля гнізда соловейка. Літературно-краєзнавчі студії (Полтава, 1993),
• Іван Котляревський у листуванні (Опішне, 1994),
• Грудочка любимої землі: Василь Симоненко і Полтавщина (Опішне, 1995),
• Мить і вічність: Поезії (Полтава-Мельбурн, 1996),
• Що збулось, що не збулося… : Пізня лірика (Полтава 1998)
• Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник (Полтава, 1998),
• Крізь роки болю і надій: Вірші 1942–1998; Дух минувшини: Поезії; Колоски з літературної ниви: Короткий літературний календар Полтавщини. Ч. І і II (Полтава, 1999),
• Від Удаю до Орелі: Т. Г. Шевченко і Полтавщина; І слово, і доля, і пам'ять: Статті. Дослідження. Спогади; Я зробив, що міг: Листи проф. П. Митропана до автора книги. 1965–1988; Опанасова кобза: Проза (Полтава, 2000),
• Струн поетичних дивні звуки: Переклади (псевд.: Петро Самотній; Полтава, 2001),
• Талалаївські етюди: Листочки із дерева духу (Полтава-Чернігів, 2001),
• Під кроною Шевченкового дуба: Ювілейні виступи біля пам'ятника та Дуба Шевченка в Полтаві (1989–2001),
• Від Яготина до Полтави: Тарас Шевченко і Полтавщина. Кн. 2 (Полтава, 2002),
• Поет із роду Боровиків: Матеріали до біографії Л. І. Боровиковського (Полтава, 2003),
• Поклик через століття: Іван Котляревський і Полтава. Збірник статей і досліджень (Полтава, 2003),
• Священні місця Полтавщини: Дві літературні поїздки. Гоголівський край. Гадяч. Зелений Гай Лесі Українки (Полтава, 2004),
• Рядки за рядками, літа за літами… Про те, що було дороге й незабутнє. Літературне краєзнавство. Історія книги. Фольклор. Автографи. Літературознавство. Поезія. Родинний архів (Полтава, 2005) та ін.

Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного за книгу «Від Удаю до Орелі» і «багаторічну наукову і творчу працю в царині української культури національного відродження» (2000), а також премії імені П. П. Чубинського в галузі фольклору та етнографії Українського товариства охорони пам'яток історії та культури «за багаторічну невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України» (2001). У 2005 році нагороджений Грамотою НСПУ — «за визначні здобутки в українській літературі, активну участь у громадській діяльності, у відродженні культури і духовності рідного народу» та з нагоди 80-річчя від дня народження, а також значком «Почесна відзнака».

• Ротач, П. П. Полтавська Шевченкіана: Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2-х кн. / П. П. Ротач. — Полтава: Дивосвіт.— Кн.I, 2005. Кн.II, 2007.

Меморіальна дошка П. Ротачу

На Покрову 14 жовтня 2009, у День Українського козацтва та Української Повстанської Армії, ще й у день святого Петра (Калнишевського) у Полтаві на будинку 66-А по вулиці Жовтневій відкрили меморіальну дошку письменникові, літературознавцеві, вірному синові України Петрові Ротачу[1].

У 2018 Полтавська обласна рада заснувала Премію імені Петра Ротача з метою «сприяння розвитку національного краєзнавчого руху, вивченню минулого і сьогодення Полтавщини, дослідницько-краєзнавчій діяльності у галузях історії та літератури, відзначення краєзнавців за вагомі творчі здобутки»[2]. Нею нагороджуються краєзнавці за кращі документально-публіцистичні і науково-популярні твори з історії рідного краю та літератури у двох номінаціях «Історичне краєзнавство» та «Літературне краєзнавство». Її розмір становить 5 тис. грн.

• Черкащина: Універсальна енциклопедія. Документально-публіцистичне наукове фотоілюстративне історичне видання / Автор-упорядник Віктор Жадько. — К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. — 1104 с.; іл.- С. 756.
• Полтавщина літературна^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Подвижництво Петра Ротача на ниві Шевченкознавства
• Він тримав над Полтавою українське небо

• Ротач Петро Петрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 567-568.
• Ротач П. Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник. — Полтава: Верстка, 1998