Рубіжне (Вовчанський район)

Рубі́жне село в Україні, у Вовчанському районі Харківської області. Населення становить 649 осіб. Орган місцевого самоврядування Рубіжненська сільська рада.

село Рубіжне
Рубіжненська сільська рада
Рубіжненська сільська рада
Країна  Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Рада Рубіжненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA63140010570026834
Облікова картка Рубіжне 
Основні дані
Засноване 1652
Населення 649[1]
Площа 2,15 км²[1]
Густота населення 301,86 осіб/км²
Поштовий індекс 62534
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°10′00″ пн. ш. 36°49′16″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Водойми р. Сіверський Донець
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Вовчанськ
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 62534, Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Рубіжне, вул. Зарічна, 1а
Сільський голова Маркова Катерина Іванівна
Карта
Рубіжне
Рубіжне
Рубіжне
Мапа

 Рубіжне у Вікісховищі

Назва

Назва села походить від валу (рубежу), яким воно відділялося від сусіднього села[2].

Розташування

Рубіжненські краєвиди

Село Рубіжне розташоване в центральній частині Вовчанського району на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), поруч є міст, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Верхній Салтів, до села примикає великий лісовий масив (дуб).

Відстань до районного центру Вовчанська становить 18 кілометрів[2]. Площа села становить 2,15 км²[2].

Історія

Село засновано 1692 року.

Портрет графа Івана Гендрикова художника О.Антропова, 1768 р.

У 1765—1778 роках в селі мешкав граф Гендриков Іван Симонович (1719—1778) генерал-аншеф, організатор проведення Елекції гетьмана Кирила Розумовського у Глухові в 1750 році. Тут йому належали великі маєтки, в яких жило понад 8000 душ чоловічої статі.

В 1769 році за його кошти було споруджено храм Успіння Богородиці. В ньому поховано І.Гендрикова та його дружину Катерину Сергіївну (? — 1784)http://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003967001?page=357[недоступне посилання з червня 2019][3].

Аграрна реформа

Влітку та восени 1861 року після скасування кріпосного права в Російській імперії в селі відбувались селянські заворушення, ватажком яких був Микола Решетняк, згодом заарештований поліцією[2].

В 1850 році в селі німецькою компанією «Ротермунд і Вейссе» було збудовано цукровий завод, на якому працювало близько 300 чоловік[2].

За даними за 1864 рік у власницькому сільці Рубіжне Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 440 осіб (218 чоловічої статі та 212 — жіночої), налічувалось 56 дворових господарств. В селі Рубіжне — 738 особи (375 чоловічої статі та 363 — жіночої), налічувалось 112 дворових господарств, існували православна церква, бурякоцукровий та цегельний заводи, відбувалось 6 щорічних ярмарків та базари[4].

У ході Революції 1905—1907 років в селі відбувалися робітничі страйки, в результаті яких було розграбовано поміщицький маєток[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1478 та 1694 мешканців відповідно[5].

Перша радянська окупація

Після Лютневої революції в Рубіжному виникла Рада робітничих депутатів при буряко-цукровому заводі, головою якої був обраний А. Латишев, близький до ЦК РСДРП(б). Разом з цією радою в селі виникла й Рада селянських депутатів[2][6].

У грудні 1917 року в селі було окуповано червоними[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Жовтневому —528 людей[7].

Друга світова війна

Братська могила

З 2 жовтня 1941 до 9 серпня 1943 року село перебувало під німецькою окупацією. З жовтня 1941 до червня 1942 через село проходила лінія фронту. В лісах поблизу села діяв партизанський загін імені Щорса, ватажком якого був І. А. Шепелєв[2]. В ході Другої світової війни 51 уродженець Рубіжного був нагороджений орденами та медалями Радянського Союзу[2].

Пам'ятки

Біля села — сліди двох неолітичних стоянок.

Відомі люди

Відомі уродженці села:

Галерея

Також

Примітки

  1. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України(Перевірено 19 березня 2012)
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 1086 с. — 15 000 прим.
  3. Сборник биографий кавалергардов
  4. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  6. Исторический архив, 1956, с. 57.
  7. Мартиролог. Харківська область, ст. 620—633

Джерела

  • Адреса местных организаций РСДРП : [рос.] // Исторический архив. — 1956.   6. — С. 36—66. ISSN 0869-6322.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.