Вовчанськ

При в'їзді до міста

Місто Вовчанськ розташоване у лісостеповій зоні на берегах річки Вовча, яка через 6 км впадає до річки Сіверський Донець. Вище за течією примикають села Тихе і Вовчанські Хутори, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Гатище. До міста примикає село Синельникове. За 5 км проходить кордон із Російською Федерацією. Через місто проходять автомобільні дороги Т 2104, Т 2108 і залізнична гілка Білгород-Куп'янськ, станція Вовчанськ.

У місті діє пункт контролю через державний кордон із Росією Вовчанськ—Нежеголь. Відстань до облцентру становить понад 77 км і проходить автошляхом Т 2104.

Імовірно, походить від річки Вовча, що тече через місто.

З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди. На території сучасного міста Вовчанськ і поблизу нього знайдені пам'ятки археологічних культур, 2 неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні пам'ятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і 5 поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час проведення археологічних розкопок було знайдено вовчанське городище, яке відноситься до кінця першого тисячоліття нашої ери.

1638 року козаки з Придніпров'я почали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.

1674 року уряд Російської імперії віддав незаселені землі по річці «Вовчі Води» (сьогодні вона зветься Вовча) Мартинові Старочудному, та дозволив йому запрошувати на них козаків-переселенців із Наддніпрянської України, росіян приймати було заборонено. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто, під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козацького полку.

1780 року внаслідок адміністративної реформи став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.

За даними на 1864 рік у місті мешкало 9263 особи (4726 чоловіків та 4537 жінок), налічувалось 1495 дворових господарств, існували дві православні церкви, повітове та парафіяльне училища, лікарня, поштова станція, два цегельних, салотопний, салосвічковий та броварний заводи, паровий млин, відбувалося 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень[2].

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок)[3].

На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місце за темпами розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського в Російській імперії.

Станом на 1914 рік кількість мешканців міста зросла до 15481 особи[4].

12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа. Вовчанський повіт був поділений на 8 районів: Білоколодязький, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. 1923 року за адміністративної реформи перетворився на районний центр. На 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, здійсненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Вовчанську, Заводах Перших, Заводах Других, Чапліївці, Гергелівці — 1789 людей[5].

10 червня 1942 року Вовчанськ був зайнятий частинами Вермахту, а в серпні 1943 року місто вже було захоплено радянськими військами.

Залізниця поєднує Вовчанськ із м. Куп'янськом і Російською Федерацією. Автомобільні дороги з'єднують місто з Харковом, Куп'янськом та іншими населеними пунктами Харківської області.

Вовчанський агрегатний завод

У Вовчанському районі має розвиток сільське господарство (зернові культури, соняшник). Важливим промисловим підприємством району є Вовчанський олійноекстракційний завод. Серед інших підприємств міста: Вовчанський агрегатний завод, Вовчанська взуттєва фабрика, Вовчанський м'ясокомбінат, Вовчанська броварня.

У Вовчанську працюють шість середніх шкіл, а також два заклади спеціальної освіти: медичний коледж і Вовчанський технікум Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка[7].

У місті працює Вовчанська центральна районна бібліотека імені Олеся Досвітнього.

У місті існує футбольний клуб «Вовчанськ».

У місті розташовано кілька пам'яток архітектури початку XX століття, пам'ятники Василеві Колокольцову, жертвам Голодомору 1932—1933 років, воякам, що загинули під час війни в Афганістані, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, радянським воїнам, що загинули під час бойових дій Другої світової війни.

У 2019 році у місті мають встановити пам'ятник на честь воїнів АТО, який за підсумками обласного відкритого студентського конкурсу на кращий проект пам'ятника захисникам України (учасникам АТО) отримав перемогу, — «Захисник Вітчизни» (автор — студент Харківського національного університету будівництва та архітектури Кирило Божок)[8].

У місті працює краєзнавчий музей.

• Бабенко Василь Олексійович — археолог, першовідкривач салтово-маяцької археологічної культури.
• Білецький Спиридон Максимович — полковник Армії УНР.
• Едвард Бальцежан — польський теоретик літератури, критик літератури, перекладач, поет.
• Гавря Олег Миколайович (1982—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гермашев Михайло Маркіянович (1867, Вовчанськ — 1930, Париж) — художник.
• Десятова-Шостенко Наталія Олексіївна — український ботанік, еколог.
• Єшко Георгій Миколайович (1913—1983) — радянський футболіст і боксер.
• Козловський Валерій Мечиславович — художник, графік.
• Колокольцов Василь Григорович — голова Вовчанської земської управи.
• Новоспаська Надія Костянтинівна (1877—1962) — оперна співачка.
• Скрипаль-Міщенко Олександр Федорович (Олесь Досвітний) — український письменник, учасник ВАПЛІТЕ.
• Пассек Володимир Васильович (1807—1842) — історик, етнограф, археолог.
• Побігайло Костянтин Михайлович — перший міністр енергетики та електрифікації УРСР.
• Поляков Марк Якович (1916—2011) — радянський літературний критик.
• Прошкіна-Лавренко Анастасія Іванівна (1891—1977) — радянський вчений-альголог, доктор біологічних наук, почесний член Всесоюзного ботанічного товариства.
• Снєжко-Блоцька Олександра Гаврилівна(1909—1980) — режисер, художник-мультиплікатор.
• Сомов Орест Михайлович (1793—1833) — журналіст, перекладач та поет.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Харківська область)

• Вовчанський міський портал
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

• Григорий Квитка-Основьяненко Харьков и уездные города. — Харків: Харківська старовина, 2005. — 192 с. — ISBN 966-8768-02-7. (рос.)
• Клинген И. Описание Волчанского уезда Харьковской губернии в сельскохозяйственном статистическом отношении / Клинген И. — Харьков, 1882. — 378 с. (рос.)
• Краткий исторический очерк 25-летней деятельности Волчанского уездного земства Харьковской губернии. — Волчанск: Типография при земстве, 1891. — 212 с. (рос.)
• Харьковская губернская земская управа. Статистический отдел. Материалы по статистике землевладения и земледелия в Харьковской губернии / Харьковская губернская земская управа. — Вып. 2. — Харьков, 1883. — 224 с. (рос.)
• Харьковская губернская земская управа. Статистический отдел. Материалы по статистике землевладения и земледелия в Харьковской губернии / Харьковская губернская земская управа. — Вып. 3. — Харьков, 1885. (рос.)
• Харьковский календарь на 1892 год // Харьковский Губернский Статистический комитет. — Харьков, Типография Губернского Правления, 1892. — 515 с. (рос.)

• П. Т. Тронько Вовчанськ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 590. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• А. Г. Косолапов, Н. Ю. Леонович Вовчанськ // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.