Рукевич Михайло Іванович

Рукевіч Михайло Іванович (1796 — 30 серпня 1841) — ініціатор створення Товариства військових друзів.

Рукевич Михайло Іванович
Рукевич Михайло Іванович, грудень 1832 р. – січень 1833 р. Акварельний портрет художника-декабриста Бестужева Миколи Олександровича. Автограф Рукевича.
Народився 1796(1796)
Підляське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 30 серпня 1841(1841-08-30)
Іркутська губернія, Східносибірське генерал-губернаторствоd, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність революціонер, військовослужбовець
Відомий завдяки ініціатор створення Товариства військових друзів, організатор виступу Литовського пионерного батальйону
Alma mater Імператорський віленський університетd
Учасник Наполеонівські війни
Членство Товариство філоматів, TPPZd, Філарети і Товариство військових друзів

Біографія

З дворян Білостоцької області. Мав у Білостоці будинок у спільному володінні з сестрами. Служив в 1 полку гвардії Красінського фурьером з 1812 року, вийшов у відставку через хворобу — 23 лютого 1815 року. У 1820 році закінчив Віленський університет зі ступенем кандидата юриспруденції. Заарештований у справі про таємні товариства у Віленському університеті в листопаді 1823 року, звільнений за браком доказів — 30 січня 1824 року.

У 1825 році з його ініціативи біло створено Товариство військових друзів. Один з організаторів виступу Литовського пионерного батальйону. Заарештований 15 січня 1826 року і утримувався в Білостоці під слідством. Військовим судом визнаний винним у тому, що керував таємним товариством і у середині грудня 1825 року налаштував Ігельстрома не присягати Миколі І і підготувати до обурення частини Литовського окремого корпусу на відмову від присяги імператору, для чого радив йому послати в полки корпусу своїх товаришів по Товариству.[1] Засуджений до смертної кари, по найвищій конфірмації 15 квітня 1827 року засуджений до позбавлення дворянства і засланні на 10 років в каторжні роботи і довічного поселення в Сибіру. Каторгу відбував разом з декабристами в Читі і Петровському заводі. За указом 8 листопада 1832 року звернений на поселення в с. Коркино Іркутської губернії. Виїхав з Петровського заводу — 17 січня 1833 року. У Коркино вів велику торгівлю вивіркою, хлібом, ситцем, тканиною китайського виробництва, займався продажем вина.

Дружина (громадянська) — місцева уродженка (Коркино) Єлизавета Іванівна Ісакова, мав двох дітей; сестри Антоніна (в заміжжі Крамковская), Ксаверія і Корнелія. Ксаверія і Корнелія також проходили у справі про заворушення в Литовському пионерному батальйоні.

Примітки

  1. Общество военных друзей. Извлечение из выписки, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 359

Джерела

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 16о (рос.)
  • Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 (рос.)
  • Общество военных друзей. Извлечение из выписки, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 355 — 366. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.