Рущишин Ярослав Іванович

До 12 років мешкав у Львові на вулиці Самчука (поблизу Стрийского парку), а згодом у районі вулиць Кульпарківської-Наукової.[8] З 1985 до 1987 проходив службу в армії. З 1987 до 1988 працював електромонтером у ВО «Львівприлад».

Ярослав Рущишин був активним учасником Студентського братства від самого початку. Спільно з іншими студентами на початку 1990-х років заснував Студентське братство торгово-економічного інституту. Це була перша справді незалежна студентська організація, яка 2 жовтня 1990 року організувала у Києві перший успішний Майдан, що ввійшов в історію України під назвою Революція на граніті[9]. Ярослав Рущишин був одним із лідерів цієї революції.[10]

• 1988–1993 — навчався у Львівському торговельно-економічному інституті за спеціальністю «бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності, фінанси» (червоний диплом).
• 2003–2005 — навчався у Києво-Могилянській академії за фахом магістр бізнес-адміністрування (МВА).
• З відзнакою закінчив Київський університеті ім. Шевченка, спеціальність — «правознавство».
• Пройшов дві сертифікатні програми з філософії в Українському католицькому університеті.[11]

1993 року разом з іншими членами студентського братства Львова, серед яких Маркіян Іващишин, Андрій Рожнятовський, Адріан Кліщ, Володимир Боярський, Роксоляна Шимчук, став співзасновником Мистецького Об'єднання «Дзиґа». Команду однодумців підсилили знані львівські митці Сергій Проскурня та Влодко Кауфман. З 1993 до 1995 працював головним бухгалтером об'єднання. У 1995 році став співзасновником та виконував обов'язки генерального директора ВАТ «Троттола». За управління Ярослава підприємство розрослось до мережі з 9-ти швейних фабрик та близько 2000 працівників. У 2003—2004 Ярослав Рущишин був співвласником «Львівської Газети» разом із другом зі студентського братства Маркіяном Іващишиним. Після публікації у «Львівській газеті» низки різко критичних статей про діяльність вищих посадових осіб Державної Податкової Адміністрації у Львівській області, зокрема про тодішнього керівника Сергія Медведчука (рідного брата Віктора Медведчука) і його заступника Мирослава Хом'яка, у вересні 2003 року було порушено кримінальні справи проти засновників видання — Маркіяна Іващишина і Ярослава Рущишина. Їм загрожувало ув'язнення від трьох до семи років[12]. Проте Ярославові Рущишину вдалося виграти всі суди і довести безпідставність звинувачень податківців.

• 1989—1993 — голова Студентського Братства ЛТЕІ.
• 2004—2005 — заступник голови Міжнародної Спілки Підприємців.
• 2006—2007 — голова Комітету підприємців Львівщини.
• 2006—2010 — депутат Львівської обласної ради (комісія з підприємництва).
• З 2006 — член колегії Львівської обласної держадміністрації (від підприємців).
• З 2013 — член Наглядової ради БУ НРЦ «Джерело».

На початку 90-х організовував культові фестивалі української музики «Вивих» і зустріч «Українська молодь — Христові». Супроводжував різні культурно-мистецькі та музичні проєкти. Разом із Маркіяном Іващишиним був продюсером гуртів «Клуб шанувальників чаю», «Мертвий півень», «Дзиґа джаз квартет», ранніх проєктів «Океану Ельзи» та співачки Руслани.[11]

На початку 2005 року Ярослав Рущишин був одним із співорганізаторів «бульдозерної» акції львівських підприємців під львівською ДПА, яка стала ядром майбутнього Комітету підприємців Львівщини. Згодом — запропонував проект організаційних змін у ДПА. Є членом Комітету підприємців Львівщини.

Ярослав Рущишин є почесним сенатором Українського католицького університету та співзасновником Львівської бізнес школи LvBS.

Рущишин із командою львівського осередку партії «Голос» на Високому Замку у Львові, 20 серпня 2020 року

Рущишин входить до Унівської групи, яка 2010 року розробила візію розвитку Львова до 2025 року. Група бачить Львів у 2025, як місто інноваційних компаній, інтелектуальних та творчих індустрій, що передбачає якісну освіту, аналітичні дослідницькі центри, допоміжні інтелектуальні офіси великих компаній, культурні/творчі послуги. Також це місто, де живуть вимогливі споживачі, які розуміються на якості, ставлять відповідні вимоги та формують платоспроможний попит. Влада відіграє сервісну, а не обмежувальну роль, контрольно-дозвільна система сувора, але прозора.[13]

Ярослав Рущишин голосує на виборчій дільниці у Львові, 25 жовтня 2020 р.

У 2006—2010 роках був депутатом Львівської обласної ради від Блоку «Наша Україна». На президентських виборах 2004 року був довіреною особою Віктора Ющенка, а у 2019 році — Петра Порошенка.[14]

20 серпня 2020 року Рущишин заявив, що балатуватиметься на посаду міського голови міста Львова від партії «Голос».[15]

За результатами виборів голови Львівської ОТГ Ярослав Рущишин здобув четверте місце. За нього проголосували 4,68 % (10 639) львів'ян.[16]

• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (16 травня 2019) — за вагомий особистий внесок у розбудову української державності, плідну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-річчя від дня заснування громадської спілки «Студентське Братство м. Львова»[17]

• prybutok.com.ua
• Lviv Business School
• Офіційний сайт Ярослава Рущишина