Рєпнін-Волконський Микола Григорович
Мико́ла Григо́рович Рєпні́н-Волко́нський (1778 — 6 (18) січня 1845) — військовий і державний діяч Російської імперії. Генерал від кавалерії (1828), князь. Малоросійський генерал-губернатор з 1816 по 1834 рік.
| Микола Рєпнін-Волконський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Николай Репнин-Волконский | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження | 1778 | |||||||||
| Смерть |
6 січня 1845 Яготин, Київська губернія | |||||||||
| Країна |
 Російська імперія | |||||||||
| Приналежність |
Російська імперія | |||||||||
| Роки служби | 1792—1836 | |||||||||
| Звання |
генерал від кавалерії генерал-ад'ютант | |||||||||
| Війни / битви | Наполеонівські війни, Anglo-Russian invasion of Hollandd, Війна третьої коаліції, Французько-російська війна 1812 і Війна шостої коаліції | |||||||||
| Титул | Князь | |||||||||
| Діти | Рєпніна Варвара Миколаївна і Alexandra Repnina-Volkonskayad | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Рєпнін-Волконський Микола Григорович у Вікісховищі | ||||||||||
.png.webp){kind=small}
Старший брат декабриста Сергія Волконського.
Життєпис
Походив із роду чернігівських Рюриковичів.
Онук по матері фельдмаршала князя М. В. Рєпніна, прізвище якого перейшло до Миколи Григоровича за указом імператора Олександра I від 1 липня 1801 року, щоби не припинився рід.
Був одружений з онукою гетьмана Кирила Розумовського.
1792 — закінчив кадетський корпус, перебував на військовій службі.
1809-1812 — посол у Вестфальському герцогстві.
1813-1814 — генерал-губернатор Саксонії.
1816-1834 — малоросійський генерал-губернатор (Полтавська та Чернігівська губернії).
Заснував кадетський корпус у Полтаві.
Послідовно відстоював інтереси українського населення перед російським урядом.
1830-1831 — склав проєкт відновлення козацьких полків.
Цікавився історією України, зокрема надавав допомогу Д.Бантиш-Каменському у написанні «Історії Малої Росії».
Співчував українському автономістському руху, підтримував зв'язки з його діячами.
Погляди Рєпніна-Волконського спричинили до його усунення Миколою І з посади генерал-губернатора та еміграції за кордон.
Останні роки свого життя провів в Яготині.
Був близько знайомий з Тарасом Шевченком, який у 1843 — на початку 1844 жив у його яготинському маєтку. Т.Шевченко виконав дві копії портрета Рєпніна роботи швейцарського художника Й.Горнунга (п. 1870).
Похований у Густинському Свято-Троїцькому монастирі.
Його дочка княжна Варвара Рєпніна була близьким другом Т.Шевченка.
Джерела та література
- Шандра В. С. Рєпнін Микола Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 190. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання
- Рєпнін-Волконський Микола Григорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 459-460.
- Рєпнін-Волконський // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Репнін-Волконський Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1581-1582. — 1000 екз.