Сафтер Нагаєв

Сафте́р Нага́єв (крим. Safter Nagayev; по батькові: Аблямітович; *1 січня 1941(19410101), Кючук-Озен, Алуштинський район, Кримська АРСР, РСФСР, СРСР, тепер с. Малоріченське, Алуштинська міська рада, АРК, Україна 2 липня 2009, Сімферополь, Україна) — радянський, узбекистанський і український кримськотатарський письменник, публіцист, літературознавець, перекладач[1] і педагог. «Заслужений працівник культури УзРСР» (1991), нагороджений орденом «Дружба» Республіки Узбекистан (1998).

Сафтер Нагаєв
Народився 1 січня 1941(1941-01-01)
Кючук-Озен
Помер 2 липня 2009(2009-07-02) (68 років)
Сімферополь, Україна
Країна  СРСР
 Узбекистан
 Україна
Діяльність письменник, критик, перекладач, педагог
Alma mater Національний університет Узбекистану
Членство Національна спілка письменників України

З життєпису

Народився 1 січня 1941 року в селі Кючук-Озені.

Під час депортації 4-річною дитиною опинився у Ферганській області Узбекистану.

Після закінчення 1963 року Ташкентського державного університету працював спершу вчителем.

У 19651987 роках — літературний співробітник і завідувач відділу республіканської газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»).

У 1987—2000 роках Сафтер Нагаєв був літконсультантом і відповідальним секретарем з національної літератури Спілки письменників Узбекистану. У 2000—2002 роках — заступник головного редактора часопису «Саглом авлод учун» («За здорове покоління»)[2]

Починаючи від 2002 року, після повернення до України (Крим) і до кінця життя працював старшим викладачем Кримського інженерно-педагогічного університету (предмет: кримськотатарська література).

Помер Сафтер Нагаєв 2 липня 2009 року в місті Сімферополі після тривалої хвороби.

Творчість

Сафтер Нагаєв автор публіцистичних творів, документальних повістей, наукових досліджень з проблем кримськотатарської літератури, опублікував понад 20 книг, численні розвідки та есеї.

У співавторстві з колегою-письменником Р. Фазилом підготував і видав книгу «Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы» («Історія кримськотатарської літератури»).

Плідно працюючи в царині документалістики, створив яскраві образи класиків національної літератури, зокрема в есеях про Ісмаїла Гаспринського, Бекіра Чобан-заде, а також поетів-фронтовиків, учасників війни і партизанів. Відтак, результатом цієї багаторічної роботи стала книга «Гъурбетликте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы» («У пам'ять тих, які зосталися на чужині»).

Його перу належать також монографії «Роман ве Заман» («Роман і Час»), «Инкишаф ëлуннен» («Шляхом розвитку»).

Вибрана бібліографія
  • Гъурбетте къалгъан эдждатларымызнынъ хатырасы : Весикъалы эссе – икяелер / С. Нагаев. – Акъмесджит, 2005. –
    • 1-нджи китап. – 2005. – 288 с. : фото.
    • 2-нджи китап. – 2013. – 320 с. : фото.
  • Девир аралыкъларында : эдебий-тенкъидий макъалелер, эсселер, субетлер / С. Нагаев. – Симферополь, 2008. – 320 с. : фото, портр.
  • Шаир намын халкъ сакълар : Эшреф Шемьи-заде замандашларынынъ хатырлавларында ве шаирлеримизнинъ иджадында / / С. Нагаев ; «Эдебият» джемиети ; тертип этиджи-муэллиф Р. Фазыл. – Симферополь, 2008. – 248 с. : 10 вкл. л. (фото).

Переклав узбецькою твори низки кримськотатарських письменників.

Членство у професійних організаціях і визнання

Сафтер Нагаєв був членом творчих спілок:

За свою творчу діяльність Сафтер Нагаєв мав відзнаки й нагороди від Узбекистану[3]:

  • почесне звання «Заслужений працівник культури УзРСР» (1991);
  • Орден «Дружба» Республіки Узбекистан (1998).

Особисте життя

Дружина — Шукраніє, у подружжя двоє дітей — син Ділявер і дочка Севіль[3].

Примітки

Джерела, посилання та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.