Буркіна-Фасо

На початку XI століття на територію країни прийшли племена мосі з північного сходу нинішньої Гани. Мосі підпорядкували собі місцеві племена н'єн'єсе, грусі і буса. Плем'я догон відступило на північ. На території сучасного Буркіна-Фасо з XIV століття існували держави Уагадугу, Ятенга, Тенкодого і Фадан-Гурма. З XIV по XVI століття держава Ятенга завоювала частину територій сусідніх Малі і Сонгай.

Наприкінці XIX століття почалася колонізація земель французами. В 1895 році була розбита армія держави Ятенга, в 1897 році Фадан-Гурма визнала протекторат Франції. З 1904 по 1919 Верхня Вольта входила у французьку колонію Верхній Сенегал — Нігер, потім виділена в окрему колонію. В 1934 році побудована залізниця до Абіджана. В 1947 році була відновлена колонія Верхня Вольта. Набирало силу «Африканське демократичне об'єднання» (АДП), на чолі якого спочатку стояв Кулібалі, потім Моріс Ямеого. З 1947 по 1958 Французька Верхня Вольта була заморською територією Франції, потім була утворена автономна Республіка Верхня Вольта у складі Французької співдружності. У 1958 році Верхня Вольта висловила бажання приєднатися до Федерації Малі (Малі і Сенегал) яку планували тоді створити, і яка існувала в 1959—1960 роках, однак під тиском сусіднього з нею Берега Слонової Кістки вона відмовилася від участі в цій федерації. Президентом республіки в грудні 1959 року став Ямеого. Від початку правління він заборонив всі політичні партії, крім своєї.

5 серпня 1960 року Ямеого проголосив незалежність держави Верхня Вольта і став її президентом.

У січні 1966 року почався загальнонаціональний страйк, в результаті якого Ямеого був повалений. Влада перейшла до військових на чолі з підполковником Сангуле Ламізаною. В 1970 році була прийнята нова конституція, дозволені політичні партії, Ламізана (що став бригадним генералом) був обраний загальним голосуванням президентом країни. Проте напередодні чергових президентських виборів в 1974 році загострилися розбіжності серед керівництва правлячої партії, і в лютому 1974 року Ламізана узурпував владу. В 1977 році Ламізана повернув країну до громадянського правління. Але в листопаді 1980 року у Верхній Вольті знову був встановлений військовий режим на чолі з полковником Сей Зербо.

У листопаді 1982 року Зербо був зміщений в результаті чергового військового перевороту, який привів до влади майора Жана Батіста Уедраого. В 1983 році новий президент вирішив порвати з «лівими» в своєму уряді, одним із заходів стало видалення з кабінету міністрів прихильника лівих поглядів капітана Томаса Санкари.

У результаті наступного військового перевороту в серпня 1983 року Томас Санкара став главою держави, перейменував країну в Буркіна-Фасо і проголосив курс на соціальну революцію, який втілював у життя вельми нестандартними способами. У суспільстві він був дуже популярний, не в останню чергу через те, що підкреслював близькість до народу — наприклад, не користувався в своєму робочому кабінеті кондиціонером, «оскільки народу це недоступно», відмовився санкціонувати розвішування своїх портретів в публічних місцях і офісах у зв'язку з тим, що «у нас в країні таких, як я, сім мільйонів». За свої ліві погляди Санкара був прозваний «Африканським Че Геварою».

У 1985 році розгорівся прикордонний конфлікт з Малі через розташування на недемаркованій ділянці кордону території, багатої мінеральними ресурсами (Агашерська війна). За рішенням Міжнародного суду ООН, куди звернулися сторони, спірна територія була поділена приблизно навпіл.

За допомогою Франції, діючий Президент Республіки, Блез Компаоре, 15 жовтня 1987 року здійснив військовий переворот. Санкара був вбитий. 11 червня 1991 року була прийнята нова конституція. В 1997 році були скасовані обмеження на кількість переобрань президента, що дало Компаоре право займати цей пост фактично довічно.

У 2000 році у конституцію внесли зміни, щодо терміну президенства, скоротивши його до 5 років. Зміни діяли лише до 2005 року, адже саме на цей рік були призначені вибори Президента Республіки. Зміни були скасовані Блезом Компаоре після його переобрання. За допомогою внесення певних змін у конституцію, Блезу Компаоре вдається залишатися на посту Президента аж дотепер. Варто зазначити, що в країні спостерігається сильна політина роздробленість, що дозволяє Блезу Компаоре щоразу бути переобраним. Так у листопаді 2010 Компаоре знову був переобраний. Проголосувало всього півтора мільйона жителів, що становить 10 відсотків загальної їх кількості.

На тлі масових демонстрацій, спровокованих підготовкою поправок до конституції, відповідно до яких президент Компаоре, який перебуває при владі 27 років, міг знову претендувати на цей пост в майбутньому році і залишитися при владі ще на 5 років, 30 жовтня 2014 року в країні стався переворот. До влади прийшли військові. В країні введено комендантську годину. Уряд відправлено у відставку, а парламент розпущений. Замість них, буде сформований тимчасовий орган управління країною, який протягом року повинен відновити конституційний порядок[1].

Парламент двопалатний. Національна Асамблея (111 депутатів обираються загальним голосуванням на 5-річний термін) і Палата Представників (фр. Chambre des Representants) — 178 місць (члени обираються на термін 3 роки). У Буркіна-Фасо відсутня обов'язкова 50 % явка виборців.

Існує також Конституційна палата, що складається з десяти членів, а також Економічна і Соціальна Ради, які виконують суто консультативну роль.

На парламентських виборах 11 травня 1997 року до парламенту Буркіна-Фасо пройшли такі політичні партії:

• Конгрес за демократію і прогрес — 101 місць (91 %);
• Партія за демократію і прогрес — 6 місць (5 %)[2].

За підсумками виборів у травні 2007 року — найбільша партія Конгрес за демократію і прогрес (73 депутати). У парламенті представлені ще 12 партій (від 14 до 1 депутата).

Уряд Буркіна-Фасо офіційно визнав незалежність України 16 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 6 лютого 1992 року[2]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Буркіна-Фасо, що відає справами щодо України, знаходиться в Берліні (Німеччина)[2]. Справами України в Буркіна-Фасо відає українське посольство в Сенегалі.

Державний прапор затверджено 4 серпня 1984 року після військового перевороту капітана Томаса Санкари. Прапор складається з двох рівновеликих смуг панафриканських кольорів, верхньої червоної (символізує революцію), та нижньої зеленої (символізує природу країни). Посередині жовта п'ятикутна зірка (світло соціалістичної революції, або мінеральних багатств).

Державний герб містить щит в кольорах національного прапора, який тримають два білих жеребця. Нижче якого національний девіз «Єдність, Прогрес, Правосуддя». Герб затверджено у 1997 році, він повторює герб Республіки Верхня Вольта до 1984 року.

Державний гімн, пісня «Тільки одна ніч» (фр. Une Seule Nuit) був офіційно затверджений під час революції 1984 року. Слова і музику написав творець нової країни Томас Санкара.

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Головні галузі промисловості: текстильна, харчова, виготовлення взуття.

Основними галузями гірничої промисловості є видобуток золота, ртуті, марганцю, нікелю.

За 2004 рік було вироблено 400 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 372 млн кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год)[2].

У 2004 році споживання нафти склало 8,2 тис. барелів на добу, природний газ не використовується на потреби господарства[2].

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 10 % площі держави[2]. Головні сільськогосподарські культури: бавовна, просо, арахіс, сорго, цукрова тростина, зернові, рис.

Загальна чисельність поголів'я великої рогатої худоби — 4 млн; кіз — 7 млн; вівців — 6 млн.

Шляхи сполучення — автомобільні та залізничні. Головний вид транспорту: автомобільний, частково — залізничний, повітряний. Міжнародні аеропорти містяться в Уаґадуґу і Бобо-Діуласо. Є також 49 невеликих місцевих аеродромів.

У 1996 році Буркіна-Фасо відвідало 0,14 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 22 млн доларів США[2].

Структура експорту країни в 2009 році (англ.)

Основні торговельні партнери Буркіна-Фасо: Китай, Гана, Франція, Кот-д'Івуар, Сінгапур, Того.

Держава експортує: бавовна, арахіс, золото. Основні покупці: Китай (40 %); Сінгапур (14 %); Гана (5,5 %). У 2006 році вартість експорту склала 543,5 млн доларів США[2].

Держава імпортує: продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Франція (24 %); Кот-д'Івуар (23 %); Того (7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 1 млрд доларів США[2].

Рівень урбанізованості в 2000 році становив 16 %[2]. Головні міста держави: Уагадугу (465 тис. осіб), Бобо-Діуласо (228 тис. осіб), Кудугу (51 тис. осіб).

Корінне населення Буркіна-Фасо належить до двох основних етнічних груп: гур, яка включає найбільший народ країни мосі (48,6 % всього населення), а також сисала, мбуїн, га, бобо (6,8 %), лобі (4,3 %), гурунсі (6 %), гурма (7 %), сенуфо (2,2 %); і манде, до якої відносяться буса (біса), само (сану) 6,5 %, хауса, сонінке, дьюла, фульбе; на півночі живуть Сонгаї і туареги.

Державна мова: французька.

Головні релігії держави: іслам — 50 % населення, анімізм — 40 %, християнство загалом — 10 %.

Очікувана середня тривалість життя в 2000 році становила 48,9 років: для чоловіків — 47,3 років, для жінок — 50,4 років[2]. Середній вік населення становить 16,8 років, для чоловіків 16,6 років, для жінок 17 років. Фертильність — 6,2 народжень на жінку (6-е місце у світі). Смертність немовлят до 1 року становила 91,4 ‰ (станом на 2006 рік 13-е місце в світі). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 1360 жителів; лікарями — 1 лікар на 29,9 тис. жителів (станом на 1996 рік)[2]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 8,5 % від ВВП країни[2].

У 1993 році 67 % населення було забезпечено питною водою[2].

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 1,6 % (оцінка 2007).

Рівень письменності в 2003 році становив 26,6 %: 36,9 % серед чоловіків, 16,6 % серед жінок[2].

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Буркіна-Фасо користувались 4 тис. осіб[2].

Буркіна-Фасо є однією з провідних африканських країн в галузі кінематографії. Раз на два роки в Уаґадуґу проходить найбільший на континенті фестиваль африканських фільмів.

• 1 січня — Новий рік
• 3 січня — Річниця повстання 1966 року
• 8 березня — Жіночий день
• 1 травня — День Праці
• 5 серпня — День Незалежності (від Франції, 1960 року)
• 11 грудня — Національний День або День Республіки (річниця утворення автономної Республіки Верхня Вольта в рамках Французької Співдружності, 1958)

На території країни проходить щорічна міжнародна велогонка Тур дю Фасо, що є африканським аналогом Тур де Франс.