Свято-Миколаївська церква (Кілія)

Свято-Миколаївська церква у місті Кілія — пам'ятка архітектури рідкісного для України типу (напівпідземна церковна споруда).

Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївський храм
Сучасний вигляд церкви
Сучасний вигляд церкви
45°26′20″ пн. ш. 29°15′51″ сх. д.
Країна  Україна
Місто Кілія, вул. Дунайська, 4
Кілійська ОТГ Кілійське благочиння УПЦ
Конфесія Українська Православна Церква
Єпископство Одеська єпархія УПЦ
Тип церква
Тип будівлі Кораблеподібна церква
Засновник Перші засновники-греки, потім-Василь Лупул
Перша згадка 1070 рік
Дата заснування 1647
Будівництво 10 травня 1647—10 травня (н/ст.) 1648 року
Основні дати:
Освячена : 10 травня (н/ст.) 1648 року
Будівлі:
Є трапезна, Недільня школа
Реліквії і святині Євангеліє створене слов. мовою Матвієм Басарабом (1633—1654)
Настоятель Протоієрей Михаїл Павлишин
Статус  Пямятка архітертури
Стан відреставрована початок 1993
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія
Засновник церкви — Василь Лупул

Церква збудована в місті Кілія, яке в давнину греками називалося — Ахіллея↑ , а генуезцями — Лікостомон .

Згідно з написом, виконаним кирилицею над південним входом, церкву закладено 10 травня 1647 року. За свідченням надпису на кам'яній дошці, яка була вмонтована над дверима при вході в церкву. Церкву заклав молдавський господар Іо Василій Воєвода (1634—1654). Певний час церква була монастирською.

Церква відноситься до малозбереженого типу церков з пониженою підлогою. Вхідні двері церкви були з правої сторони та вели в притвор, з якого чоловіки заходили направо, а жінки з дітьми — наліво, де для них було спеціальне підвищене на один сажень від землі приміщення. Галерея та осокремий вхід для священиків були добудовані пізніше. Іконостас в церкві був замінений в 1809 р. Від старого іконостасу в церкві зберігалася дощечка, яка свідчила, що первісний іконостас для церква замовив раб Божий Димитрій, син Іо Притвана.[1]

Проте за народними переказами, зафіксованими у літературі 19 століття, це сталося ще у 1485 році — за наказом молдавського господаря Стефана Великого, в пам'ять про звільнення міста від турків.

Храм неодноразово перебудовувався, тому думки спеціалістів стосовно його датування розходяться. У реєстрі пам'яток час побудови окреслено 1485-1891 роками.

Архітектура
Дзвінниця

Церква

Споруда зведена з тесаного вапняку, склепіння та підпружні арки — з тонкої цегли-плінфи. Прямокутна в проєкції, з напівкруглою абсидою. Заглиблена на 2,1 м в землю, вниз ведуть сходи з дванадцяти, а ще раніше було більше,

сходинок. Перекрита напівциркульним склепінням на підпружних арках, абсида — конхою. Південну стіну укріплено одним контрфорсом, північну — трьома. Притвор прямокутний у плані, з'єднується з основною спорудою сходами з дванадцяти сходинок, перекриття по балках, дерев'яне.

Дзвіниця

Дзвіниця цегляна, тинькована, триярусна (архітектор Сємєчкін). Нижній ярус прямокутний в проєкції, наступні квадратні завершені шатром, увінчаним банею. Аналогічні бані встановлені по кутах шатра. Декор фасадів стильово походить із російської архітектури 17 століття. Дзвіниця з'єднується з притвором коротким переходом з перекриттям по балках.[2]

Галерея
  • Історична фотографія західного фасаду церкви
  • Фундаторська дошка Василія Лупу
  • Відновленні купол і дзвіниця
  • Купол
  • Вигляд на церкву з вул. Миру
  • Пам'ятник Св. Миколаю в честь 350-річчя церкви
  • Надгробок вірменського священика Кілії (1653 р.) у дворі церкви
  • Новозведена хрестильня

Примітки
  1. Мурзакевич Н, Килийская церковь Св. Николая и ее достопримечательности
  2. «Пам'ятки містобудівництва та архітектури Української РСР», довідник в 4-х томах (Головний редактор: Н. Л. Жаріков) = «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР». — Київ : «Будівельник», 1983-1986. — Т. 3. — С. 274.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.