Семенівка (Львівський район)

село Семенівка
	Герб
	Дерев'яна церква св. МихайлаДерев'яна церква св. Михайла
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район/міськрада	Львівський район
Рада	Семенівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA46060370100061468
Основні дані
Засноване	1431
Населення	2104
Площа	5,12 км²
Густота населення	410,94 осіб/км²
Поштовий індекс	81162[1]
Телефонний код	+380 3230
Географічні дані
Географічні координати	49°40′07″ пн. ш. 23°54′17″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	273 м
Водойми	Щирка
Місцева влада
Адреса ради	81162, Львівська обл., Львівський р-н, с. Семенівка
Карта
	Семенівка
	Семенівка
Мапа
	Семенівка у Вікісховищі

Семені́вка — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 2104 особи. Орган місцевого самоврядування — Семенівська сільська рада.

Село знаходиться між Пустомитами та Щирцем. Неподалік села є залізнична зупинка з однойменною назвою. Основна дорога зі Львова на Щирець проходить трохи осторонь села.

Історія

Вважається що село засноване у 1397 р. Василь Лаба вважає, що село виникло на місці давнього монастиря св. Симона в період XI -XII ст. Звідси і походження назви села. Перша письмова згадка про Семенівку відноситься до 1443 р. В люстрації села з 1469 р. зазначено, що привілей на війтівство у ньому король надав сандомирському воєводі Тарновському. "14 липня 1446 р. в старому руському селі, званому селом св. Симона або "Семеновою Волею" було продано місцеве солтиство Янові з Чепова за 140 гривень разом з врожаєм з полів, корчмою та медовими бортями". У документі 1469 р. зазначено, що Семенова Воля та Хоросно віддані в користування Йогану Чирану.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та ще 12 ланів тимчасово вільної[2].

Власник села — щирецький староста Александр Ян Потоцький — був фундатором римо-католицької парафії (1660 року), співфундатором[3] будівництва костелу святого Мартина в селі. Його син — львівський каштелян Юзеф Потоцький — мав тут свою улюблену садибу.[4]

З 1764 по 1821 рр. селом володіли князі Потоцькі. У земельній метриці тих років зазначено, що в селі було 238 хат та 188 господарів. У 1901 р. в Семенівці було 246 греко-католиків, а в 1939 р. залишилося лише 16 українських родин. За селом закріплено 2178 га землі.

У 1901 в селі було 246 греко-католиків, а в 1939 році — лише 16 українських родин.[5] На початку лютого 1919 р. в селі стояв на короткому відпочинку I- й курінь УСС. Тут формувалась бригада УСС. У 1918 р. багато поляків було інтерновано владою ЗУНР біля м. Коломиї. Під час українсько- польської війни активізувались польські шовіністичні елементи. 1 липня 1923 р. польська боївка нападала на хати українців в Милошовичах, поліція не звертала уваги на ці терористичні акції.

В березні 1944 року частина римо-католиків Семенівки склала основу банди, що брала участь у нападі на село Черепин, внаслідок якого було вбито 21 особу української національності, в тому числі і місцевого священика.[6]

У 1946 р. було відкрито сільську бібліотеку, пошту, медпункт, які знаходилися у одному приміщенні з сільською радою.

У 1982 р. було збудовано дитячий садок, та нове приміщення для сільської ради в якому поселилася сільська бібліотека і пошта.

3 грудня 1989 р. в. Семенівці створено осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка. В осередок вступило понад 80 активістів. Головою осередку стала Ганна Степанівна Мороз ( Сомик). В наступні каденції товариство очолювали Драбінський А. М., Леся Панькевич.

Пам'ятки

Костел св. Мартина

Герб родини Потоцьких над входом до костелу

Цвинтар за костелом

Дерев'яна церква збудована селянами з дозволу короля у 1718 році з соснового дерева на дубових фундаментах. На надпоріжнику південних дверей є різьблений напис: «Року Божого 1718 дня 31 місяця червня». Біля церкви дерев'яна дзвіниця з 4-ма дзвонами. У дерев'яній церкві Св. Арх. Михайла у 1930-х роках ще періодично відбувались богослужіння, які проводив священик з сусідніх Милошевич. На них приходили також українці з цього села, висловлюючи таким чином підтримку жменьці місцевих українців. Невідомо, як вдалося вистояти у ті складні часи скромній церковці. До 1939 р. вона перебувала під опікою місцевих спадкоємців Християна Штавфера. Церква у користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури національного значення.[7]. Церква стоїть на невеликому горбочку при в'їзді в село з боку Пустомит, оточена старими липами.

За діючим римо-католицьким костелом св. Мартина (будівництво завершене в 1722 році) разом з костелами Успіння Пресвятої Діви Марії (в Рудках), Святої Трійці (в Усті-Зеленому) і Радимно належить до групи тринавних храмів, що характеризуються, зокрема, скромними лінійними архітектонічними поділами.[8] є невеликий старий цвинтар, на якому частково збереглися могили визначних сільчан польського та німецького походження. На одному з сучасних хрестів напис польською мовою «Жертвам Каїнових днів 1944 року в Семенівці й околиці. Цей знак встановлений земляками. 1944—1994» Йдеться, очевидно, про жертви сутичок між польськими боївками АК та українськими збройними формуваннями, а також загиблих цивільних осіб.

Населення

Станом на 1880 рік мешкало 1794 римо-католиків і 169 греко-католиків.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 2104 особи. Мовний склад села був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	1 952	92,78
польська	137	6,51
російська	14	0,67
інші мови	1	0,04

Підприємництво

У селі працюють ТзОВ «Агродрім» (Олена Дяченко) та фермерське господарство «Цезар» (Дмитро Шкляренко) — обидва спеціалізуються на рослинництві. Фермерське господарство «Радвань-нова» (Антон Мільчевич) спеціалізується на вівчарстві, а ТзОВ «Флорагард» (Ганна Гржевська) займається вирощуванням туй[9].

Ще одне фермерське господарство «Улар» (Олег Пупа), належало до промислових підприємств — окрім рослинництва, займалося птахівництвом. Однак воно перебралося у Миколаївський район.

Відомі люди

Народилися

Володимир Вуйцик (1934—2002) — вчений-архівіст, історик мистецтва, знавець і дослідник Львова, мистецької спадщини західноукраїнських земель, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, член Реставраційної ради Львівської митрополії, Товариства шанувальників Львова, Комісії міської Ради з перейменувань вулиць Львова, Реставраційної ради оо. студитів, автор багатьох наукових праць.
кс. Каєтан Потоцький (1751—1814) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний діяч РКЦ. Брат-близнюк Павела Потоцького.
кс. Павел Потоцький (1751—1818) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний та освітній діяч РКЦ. Брат-близнюк Каєтана Потоцького. Доктор обидвох прав.

Примітки

Довідник поштових індексів України. Львівська область. Львівський район
Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 153.
Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 309. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 73. (пол.)
Лаба В. «Історія села Семенівка від найдавніших часів до 1939 року». — Львів, 1997. — 23 с.
АЦДВР. – Ф. 9. – Т. 6. – Од. зб. 3. – Арк. 42–68
Про дерев'яну церкву св. Михайла у Семенівці
Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 308. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Перелік сільськогосподарських підприємств Пустомитівського району

Посилання

Семенівка
Siemianówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 540. (пол.) — S. 540. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Довідник поштових індексів України. Львівська область. Львівський район

[2] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 153.

[3] Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 309. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

[4] Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 73. (пол.)

[5] Лаба В. «Історія села Семенівка від найдавніших часів до 1939 року». — Львів, 1997. — 23 с.

[6] АЦДВР. – Ф. 9. – Т. 6. – Од. зб. 3. – Арк. 42–68

[7] Про дерев'яну церкву св. Михайла у Семенівці

[8] Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 308. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

[9] Перелік сільськогосподарських підприємств Пустомитівського району