Юзеф Потоцький (каштелян)

Юзеф Потоцький (пол. Józef Potocki, пом. 21 грудня 1764, с. Семенівка,[2] нині Пустомитівський район, Львівська область) — польський шляхтич гербу Золота Пилява. Військовик, урядник, меценат. Представник примасівської гілки роду Потоцьких.

Юзеф Потоцький
Józef Potocki
Народився близько 1695
Помер 21 грудня 1764(1764-12-21)
с. Семенівка, нині Пустомитівський район, Львівська область, Україна
Підданство Річ Посполита
Діяльність урядник, меценат
Відомий завдяки фундатор костелу в Монастириську
Титул граф[1]
Посада посол Сейму Речі Посполитоїd, львівський каштелян, канівський старостаd, Q66201076?, щирецький старостаd і львівський каштелян
Конфесія католик
Рід Потоцькі
Батько Александр Ян Потоцький
Мати Тереза з Тарлів
У шлюбі з Констанція (Людвіка?) з Морштинів, Пелаґея з Потоцьких
Діти Іґнацій Потоцький, Францішек Пйотр Потоцький, Павел Потоцький, Каєтан Потоцький, Ян Потоцький і Юзеф Макарій Потоцький
Нагороди
Герб

Життєпис
Костел фундації графа Юзефа Потоцького (тепер Церква Успіння Божої Матері)

Замолоду навчався, подорожував Німеччиною, Францією; повернувся, знаючи кілька мов, володіючи військовим мистецтвом[джерело?].

1727 р. записав фундуш для дерев'яного костелу в Монастириськах. Фундатор костелу Внебовзяття Пречистої Діви Марії. 1747 р. надав 4000 золотих для проведення відправ у головному вівтарі костелу в Монастириську[3]

Був власником міста Монастириська, сіл Дмитровичі (тепер Пустомитівський район), Юрківка (біля Ямполя). Улюблена маєтність — Семенівка в Щирецькому старостві. Мав чимало судових процесів з громадами, посесорами через утиски з його сторони (зокрема, у Солонці, Жирівці, Гуменцях).[джерело?]

1760 р. став кавалером ордену Білого Орла. 6 лютого 1764 p. сеймик передконвокаційний Руського воєводства в Судовій Вишні обрав його суддею каптуровим Львівської землі. Підписав акт конфедерації Руського воєводства. Керував судом каптуровим, який почався у львівській ратуші 19 березня, тривав до 25 жовтня 1764 р.[джерело?]

8 листопада 1764 року у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис знаходиться в архіві домініканів у Кракові). За ним місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочок та 14 сіл, належних до цього Бучацького ключа, отримували Антоній Міхал Потоцький (1702—1766) і його брат — львівський каштелян Юзеф. Нові дідичі Бучача — Юзеф та Антоній Міхал Потоцькі — зобов'язувались змурувати нову церкву в місті, бо стара руйнувалась.[4]

Посади: львівський каштелян (з 21 червня 1760 р. за сприяння посла Франції А. Р. Польмі через заслуги брата для політики Франції у Польщі), староста канівський (консенс;[5] Микола Василь Потоцький з політичних міркувань передав Юзефу Потоцькому 1762 року[6]), щирецький (отримав після смерти батька за згодою матері), чорштинський.[7]

Обряд поховання відбувся в костелі домініканів у Львові 28 грудня 1764 р.[5]

Сім'я
Францішек Пйотр Потоцький

Одружувався двічі. Перша дружина — Констанція (Людвіка?) з Морштинів, дочка Мар'яна. Друга дружина — дочка тлумацького старости Єжи Потоцького, сестра Йоанни з Потоцьких Яблоновської, внучка великого коронного гетьмана Фелікса Казімежа Потоцького Пелаґея (1768 року згадана власницею містечка Бариша;[8] 1768 або 1769 року продала за 760 000 злотих Устя-Зелене майбутньому белзькому каштеляну Юзефові Йоахимові Коморовскому[9]). Вдова 1765 року згадана в люстрації як посідачка Щирецького староства[10]. Діти (ними після смерти батька недовго опікувався брат Антоній Міхал):

  • Іґнацій — староста канівський, канонік краківський,
  • Юзеф Макарій — староста галицький, чорштинський,
  • Домінік — староста сокольницький, дружина — Анна Домініка, донька вінницького та уланівського старости Юзефа Чосновського[11],
  • Францішек Пйотр — староста щирецький, шеф реґіменту Потоцьких[12],
  • Павел (близнюк Каєтана) — канонік краківський, схоластик катедральний[13] луцький,[1] дідич Бучача,
  • Каєтан — канонік ґнєзненський, краківський,[1] дідич Бучача, Порохової[14], фундатор костелу в містечку Бариші[15],
  • Ян — староста канівський з 1782 р.,[1] дідич Бучача,
  • Пелаґія Маріанна — дружина литовського крайчого Зиґмунта Ґрабовського[1].

Примітки
  1. Potoccy (07) Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  2. Jan Potocki h. Pilawa (Złota). Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.
  3. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach… — S. 84—85. (пол.)
  4. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  5. Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764)… — S. 73.
  6. Zielińska Z. Potocki Mikołaj Basyli // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 114. (пол.)
  7. Potoccy (03) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  8. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — T. 18. — 509 il. — S. 14. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  9. Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — T. 18. — 509 il. — S. 297. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  10. Szczerzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 854. (пол.)
  11. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 27. (пол.)
  12. Czappe M. Potocki Franciszek Piotr h. Pilawa (1745—1829) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 127—132. (пол.)
  13. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — zeszyt 3. — 118 il. — S. 19. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  14. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — T. 18. — S. 175.
  15. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu… — S. 16.

Джерела
  • Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1—176 s. — S. 72—73. (пол.)
  • Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. . — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 211 s., 402 il. — ISBN 83-85739-34-3 (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.