Серви

Серви сформувалася в Україні з румунських та/або сербських циган, що іммігрували в країну на початку XVII століттія[1][2]. Крім України, поширені в європейській частині Росії. Обрядовість частково запозичена у слов'янського населення.

Традиційно займалися торгівлею та обміном кіньми, ковальством, ворожінням. Певний час молоді серви служили в козацьких військах.

Нині серви — одна з найбільш освічених циганських етногруп з широким спектром професій. Помітно відзначилися в музичній сфері. Сервів часто плутають з халадітка рома; в артистичному середовищі йде зближення цих двох етногруп. У публікаціях Ілони Махотіної та Януша Панченко виділено шість підгруп сервів, котрі мають деякі відмінності у мові та культурі: тавричани, задніпряни, полтавці, воронізьскі (ханджарі) та поволзькі серви й килмиші. Дані дослідження також відмічають так званих городських сервів, предки яких вели осілий спосіб життя, як мінімум з кінца XIX ст.[3] і на даний момент є найбільш інтегрованою ромською групою.

Лінгвісти визначають їхній діалект як «провлашський» романі. Велика частина сервів не говорить циганською мовою.

За віросповідання серви переважно православні. Ховають небіжчиків у саркофагах[4]. Головні свята — Різдво, Трійця, Великдень[5]. Дітей хрестять в обов'язковому порядку[6].

Таврійські серви (самоназва тавричани) — одна з 6 відомих підгруп, котрая має деякі відмінності у культурі та мові у порівнянні з іншими сервами. До даного підрозділу відносяться патрироди: панченки, щербати, їкгале, дашки/дашківські, косьтівськи, грицьки и т.д. Тавричани сформувались як окрема підгурпа на території Таврійської губернії, від чого й походить їхня самоназва. Один з найбільш консервативних територіальних підрозділів, вели навіпосілий спосіб життя до 1956 року. Переважно погано володіють ромською мовою й у побуті користуються українською. В даний час проживають на Півдні Росії й України. Традиційно займались лимарством, гендлярством, чоботарством й ковальством[7][8].

• Михайло Ерденко, скрипаль, композитор
• Валентин Баглаєнко, співак, актор театру і кіно
• Микола Сліченко, актор театру і кіно, керівник театру «Ромен»
• Микола Ерденко, співак, музичний керівник театру «Ромен», творець ансамблю «Джанг»
• Олександр Колпаков, гітарист-віртуоз
• Януш Панченко, історик, етнограф, активіст, автор дитячих посібників для двомовного навчання, актор озвучування

• Сергій Ерденко, скрипаль, один із засновників групи «Лойко»
• Вадим Колпаков, гітарист-віртуоз
• Розалія, Радда і Леонсіо Ерденко, співачки
• Ігор Крикунов, український режисер, актор театру і кіно, педагог, громадський діяч та народний артист України

• Келдерари
• Сервіка рома
• Ловарі
• Халадітка рома

• Традиционный костюм влахов и сэрвов, 2019 ]
• Баранніков, О.П. Українські цигани / Етнографічна комісія Всеукраїнської Академії наук; Ред. серії Андрей Митрофанович Лобода. Київ: Видавництво Всеукраїнської АН, 1931. – 60 с.
• До проблеми вивчення циганського етносу (історіографічний огляд) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.4. Київ:Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 1999.
• Традиційне житло циган України // Пам'ять століть. 2000. № 3. С.93-102.
• Історіографія циганського етносу в Україні: проблеми і перспективи // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». Вип. 7, історія. К., 2000.
• Цигани в Україні: формування етносу і сучасний стан // «Український історичний журнал». 2001. № 1.
• До питання історії українських циган (серви і влахи) // Література і культура Лівобережної України. 2001. С. 46–49.
• Родильна обрядовість циган України // Буковинський історико–етнографічний вісник. Вип. 3. Чернівці: «Золоті литаври», 2001. С. 30-32.
• Дещо про життя циган в Галичині / Рукопис М. Зубрицького; Фонд рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України.

• Циганські етногрупи на пострадянському просторі
• Циганські мотиви у творчості Тараса Шевченка
• Що ми знаємо про циган?
• Весілля сервів. Фото