Сергіїв Ольга (Олеся) Юріївна

Народилася 23 липня 1914(19140723) року в Києві в родині фахових агрономів Ізидори Косач-Борисової та Юрія Борисова.

У 1914—1918 рр. разом з матір'ю жила в Києві, Гадячі, Катеринославі, а згодом, з 1918 року, після звільнення батька Юрія з австрійського полону, мешкала у Кам'янець-Подільську. До 1925 р. з батьками, бабкою Оленою Пчілкою та родиною тітки Ольги Косач-Кривинюк жила у Могилеві-Подільському. З 1925 року мешкала в Києві, де після закінчення семирічки навчалась у Художньо-індустріальній школі (ХІШ). Відвідувала також приватну студію художника-символіста Юхима Михайлова.

1932 року завершила навчання, здобувши фах у галузі науково-технічної фотографії, працювала в лабораторії світлочутливих матеріялів.

Була одружена з одеситом, військовим льотчиком Чорноморського флоту та проживала з родиною в Одесі.

У вересні 1936 року в подружжя народжується син Михайло, а на початку 1943 року дочка Ольга, в одруженні Петрова.

У роки сталінського терору після арешту батьків 1937 року Ольга Юріївна неодноразово зверталася з клопотанням про помилування до різних інстанцій та особисто до Народного комісара Внутрішніх справ М. Єжова, запевняючи у невинності її батьків та наголошуючи на численних хворобах літніх людей, а також на тому, що фах, завзятість та відданість матері й батька будуть значно корисніші «у будь-якому куточку нашої квітучої радянської країни тільки на волі»[1]. Також Ольга Сергіїв наголошувала, що 1938 року виповнюється 25 років з дня смерти геніяльної сестри її матері Лесі Українки. Отже якимось дивом та спільними зусиллями з тіткою Ольгою Косач-Кривинюк у листопаді 1939 року матір Ізидору Петрівну вдалося визволити, а батько Юрій Григорович так і загинув у таборах (ВТТ), найвірогідніше 1941 року.

Восени 1943 року разом із дітьми Михайлом, Ольгою, матір'ю Ізидрою, а також тіткою Ольгою покинула Україну, прямуючи через Львів до тітки Оксани в Прагу, а потім у Німеччину.

З 1949 року жила у США, працювала робітницею на заводі «Пепсі» та інших підприємствах.

До свого захоплення малювати в силу еміґраційного життя повернулася 1978 року, за 2 роки до смерти матері. Малювала пастеллю пейзажі й натюрморти, мріяла поїхати з виставкою своїх робіт в Україну.

У 1989—1991 рр. Ольга Юріївна передала в Україну через завідувача Відділу рукописів, заступника директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Миколу Жулинського неоціненної ваги меморії та частину фотоархіву Косачів-Драгоманових, що зберігали Ольга Косач-Кривинюк, а згодом Ізидора Косач-Борисова.

Померла Ольга (Олеся) Сергіїв-Борисова 24 липня 2001 року в Скотсдайлі, штат Аризона, США.

• Даниленко В. — Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції. — К.: Смолоскип, 2011. — 225 с., іл. — ISBN 978-966-2164-30-5
• Скрипка Т. Спогади про Лесю Українку. — К.: Темпора, 2017. — 368 с.: іл. — ISBN 978-617-569-208-0

1. Даниленко, Василь (2011). Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції (українська). Київ: Смолоскип. с. 18–20. ISBN 978-966-2164-30-5.