Сидор Дмитро Дмитрович

Дмитро́ (Димитрій) Дми́трович Си́дор (*29 березня 1955, Лецовиця) — русинський громадський діяч, голова «Сойму підкарпатських русинів», священик Української православної церкви (Московського патріархату), настоятель Хрестовоздвиженського собору (Мукачівська єпархія УПЦ (МП))[1]. У 2008 році проголосив незалежність фейкової «республіки Підкарпатська Русь»[2].

Сидор Дмитро Дмитрович
Народився 29 березня 1955(1955-03-29) (66 років)
Лецовиця, Мукачівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність священник, політик
Посада протоієрей
Конфесія УПЦ МП

Біографія

Дмитро Сидор народився у Лецовиці у православній родині священика. У 1971—1976 навчався на фізичному факультеті Ужгородського державного університету. Згодом навчався у Московській духовній семінарії, яку закінчив в 1982 році. З 1982 по 1990 роки служив священиком у Перечині, з 1990 року — в Ужгороді. У 1990-1992 роках був благочинним Ужгородського і Перечинського районів.

Має дві доньки — Ганну і Марію.

У 1994 році став одним з головних організаторів Ужгородської спілки Кирила і Мефодія. Був делегатом 4-го з'їзду русинів світу у Будапешті у 1999 році, і одним з організаторів 5-го з'їзду в Ужгороді у 2008 році. Дмитро Сидор був депутатом Закарпатської обласної ради, у 2002 (самовисуванець) та 2006 (у складі Блоку Наталії Вітренко) роках балотувався до Верховної Ради України. 1 грудня 2008 року, у Мінську, Сидор проголосив незалежність «республіки Подкарпатська Русь».[3] Відомий різкими і провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною».[4]

За інформацією ЗМІ «Сойм підкарпатських русинів», який очолює Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Російський світ» (рос. «Русский мир»)[5]. У 2008 році за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» Служба безпеки України порушила проти Дмитра Сидора кримінальну справу у зв'язку із «зазіханнями на територіальну цілісність України».[6] Згодом справа була передана до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України («посягання на територіальну цілісність і недоторканість України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу на сумі 1840 гривень.[7] Деякі ЗМІ припускають, що діяльність Дмитра Сидора фінансується Кремлем для дестабілізації ситуації в Закарпатті.[8][9]

Дмитро Сидор фігурує у листах Кіріла Фролова, директора Інституту країн СНД, прес-секретаря «Союзу православних громадян», до патріарха РПЦ Кіріла[10].

Діяльність Дмитра Сидора не раз ставала предметом критики Української православної церкви (Московського патріархату), втім вона всіляко відхрещується від подібних закидів, наполягаючи на розмежуванні громадсько-політичної і церковної діяльності протоієрея:

Церква не вітає участі священнослужителів в політичній боротьбі. Ми щиро молимось, щоб в протоієреї Димитрії пастирське перемогло над політичним.
Оригінальний текст (рос.)
Церковь не приветствует участия священнослужителей в политической борьбе. Мы искренне молимся, чтобы в протоиерее Димитрие пастырское возобладало над политическим.
Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України, предстоятель УПЦ (МП), інтерв'ю виданню «Новая газета»[11]

10 вересня 2019 року Президент Чехії Мілош Земан прийняв у Празькому Граді делегацію із семи осіб, які, за їхніми словами, «представляють інтереси русинів, які домагаються автономії в складі України». Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору. У складі делегації був і священик УПЦ МП Дмитро Сидор, який раніше отримав умовний термін за посягання на територіальну цілісність України.[12] Лідер закарпатських русинів Микола Бобинець на прес-конференції в Ужгороді зауважив, що дана делегація є членами фейкової організації, створеної ФСБ Росії[13]

Див. також

Примітки
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
  2. Зачистка сепаратизму (укр.). www.pravda.com.ua. Українська правда. 3 листопада 2008. Процитовано 03 грудня 2020.
  3. Коммерсант Украина. «В Минске появилось самобытное правительство» (рос.)
  4. Глава Сойма подкарпатских русинов: Власти Украины осуществляют геноцид русинского народа
  5. Батюшці Сидору — від онука Молотова (укр.). www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 8 листопада 2008. Процитовано 3 грудня 2020.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 19 листопада 2009.
  7. Закарпаття онлайн. «„Русинському“ сепаратисту Сидору суд дав 3 роки з відтермінуванням»
  8. Нами пригноблені
  9. Піп–сепаратист отримав три роки - - Україна Молода. https://www.umoloda.kyiv.ua/. Україна молода. 21 березня 2012. Процитовано 11 вересня 2019.
  10. FrolovLeaks: воцерковленный эксперт Кремля по влиянию в Украине. Эпизод I (рос.). informnapalm.org (ru-RU). ІнформНапалм. 6 грудня 2016. Процитовано 24 лютого 2017.
  11. http://novaya.com.ua/?/articles/2009/04/29/163108-7
  12. Закарпатський священик-сепаратист просив підтримки у чеського президента. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  13. Лідер закарпатських русинів розповів про закордонних емісарів, які дискредитують русинський рух. Трибуна (укр.). 18 листопада 2019. Процитовано 20 липня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.