Сизоненко Олександр Олександрович

Олександр Сизоненко народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівці на Миколаївщині, в трудовій хліборобській родині. Згодом його рідне село, прибравши літературну назву Баштанка, не просто пройде через багато оповідань, повістей, романів, а й виступатиме в них як своєрідний герой.

Пристрасть до читання розвивається в Сизоненка вже в шкільні роки, і відтоді стане для нього постійною. Але найперший і найголовніший вчитель його — саме життя. Літературна творчість приваблювала Олександра ще з дитинства, його перші оповідання друкує місцева районна газета.

Твором, що приніс громадсько — літературне визнання в УРСР, став роман «Корабели», у якому показано життя великого суднобудівного заводу.

Із 1970 року Олександр Олександрович зосереджується виключно на літературній діяльності. Зберігаючи вірність темі Великої Вітчизняної війни, він створює повісті «Зорі падають в серпні», «Пауль, Петер, Погани», «Доки й живу», котрі стали улюбленими творами в молодіжному середовищі.

Вершиною творчості Олександра Сизоненка стала трилогія «Степ», «Була осінь», «Мета», за яку він у 1984 році удостоєний Національної премії імені Т. Г. Шевченка. Більше ніж через два десятиліття світ побачив розширений та допрацьований варіант цього монументального видання. На перетині 80–90-х років письменник створює гостроконфліктний роман «Далекий Бейкуш», в основу якого лягла реальна історія про боротьбу прогресивної громадськості проти спроб прокласти канал Дніпро — Дунай.

Загалом створив понад 30 романів, повістей, збірників оповідань та публіцистичних статей. Вони виходили російською, білоруською, англійською, німецькою, польською, та іншими мовами. Їх спільний тираж обчислюється мільйонами примірників.

Багаторічна робота на Чорноморському суднобудівному заводі збагатила письменника великим життєвим досвідом. Зокрема, це допомогло письменнику створити багатоплановий роман «Корабели», героями якого стали творці морських лайнерів. У 1960 році твір приніс автору громадське визнання.

У цей час Сизоненко починає працювати на Київській кіностудії імені О. П. Довженка. Він став автором сценаріїв фільмів «Білі хмари», «Кайдашева сім'я» (1993), редактором фільмів «Тіні забутих предків» (1964), «Новели Красного Дону», «Загибель ескадри» (1965), «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» (1987) та ін.

Павло Загребельний 20 вересня 1973 року, коли О. Сизоненку виповнилося 50 років, по українському радіо заявив: «Проза Сизоненка має особливу тональність, Сизоненко не любить багато вигадувати, любить писати з натури. Усі його герої — це майже не вигадані люди. Залюбленість у рідні місця, рідних людей створює особливий стиль, сповідницький характер його розповідей. Сизоненко стоїть на шляху до великого таємничого процесу, коли художній твір зливається з дійсністю».

У більш як 40 книжках звучать мелодії степового безмежжя рідної Новоалександрівки, і героїзм фронтовиків, і самовіддана праця корабелів — чорноморців — не випадкові сюжети, а епізоди з життя письменника Олександра Сизоненка.

За епічну трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета» Сизоненко у 1984 року удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка. За цикл новел «А земля перебува вовіки…» став лауреатом премії ім. Ю. І. Яновського. Член Національної Спілки письменників України (1952).

• орден Вітчизняної війни першого ступеня
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби (Російська Федерація)
• медаль «За відвагу»
• медаль «За взяття Берліна»
• звання «Почесний громадянин Миколаєва» (2003)
• звання «Почесний громадянин Баштанського району» (2010)
• Шевченківська премія (1984) за роман-трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета»
• Премія імені І. С. Нечуя-Левицького
• Літературна премія імені Юрія Яновського
• Премії «Золотий колос»
• «Прохоровское поле» (Російська Федерація)

Оповідання

• «Рідні вогні» (1951)
• «Рідні краї» (1955),
• «Далекі гудки» (1957),
• «В батьківському краю» (1959)

Повісті

• «На Веселому Роздолі» (1956)
• «Зорі падають у серпні» (1957)
• «Для чого живеш на світі» (1961)
• «Жду тебя на островах»(1963)
• «Петер, Пауль, Йоганн…» (1967)
• «Підняті обрії»(1971),
• «Хліб з рідного поля» (1978),
• «Сьомий пагорб» (1981)

Романи

• «Корабели» (1960)
• «Білі хмари» (1965)
• «Хто твій друг» (1971)
• «Степ» (1976),
• «Була осінь» (1980),
• «Мета» (1983)
• «Далекий Бейкуш» (1990)
• «Не поле перейти…» (2004)
• «Валькірії не прилетять (Берлінські хроніки)» (2011)

Сценарист:

• 1968 — Білі хмари
• 1993 — Кайдашева сім'я

Редактор фільмів:

• 1964 — Тіні забутих предків, Новели Красного Дону
• 1966 — Загибель ескадри, Та, що входить у море, Криниця для спраглих та ін.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Сизоненко, О. Степ: роман / О. Сизоненко. — К. : Радянський письменник, 1979. — 559 с.
• Сизоненко, О. Зорі падають в серпні: повісті, оповідання / О. Сизоненко. — К. : Дніпро, 1973. — 479 с.

• Сизоненко Олександр Олександрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 735.
• Сторінка О. О. Сизоненко на сайті «Николаев литературный»
• Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В.Лягіна: Сизоненко Олександр Олександрович
• Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка: Сизоненко Олександр Олександрович
• kinokolo.ua
• Елеонора Блажко, Володимир Югов. Степ і білі хмари Олександра Сизоненка. До ювілею письменника і публіциста / Дзеркало тижня, 9 вересня 2003
• «Кучма, конєшно, помагав і матеріалами, і людьми». Спогади письменника Олександра Сизоненкаgazeta.ua
• Александр Сизоненко: "Узнав о нападении немцев, я сказал: «Какой Гитлер дурак. Мы же его одним ударом прикончим!» // Факты и комментарии, 17.06.2011 (рос.)