Скліфосовський Микола Васильович

Скліфосовський Микола Васильович
Народився 25 березня (6 квітня) 1836(1836-04-06)
хутір Карантин поблизу міста Дубоссари, Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 30 листопада (13 грудня) 1904(1904-12-13) (68 років)
село Яківці Полтавського повіту
·інсульт
Поховання Полтава
Країна Російська імперія
Діяльність хірург, фізіолог, викладач університету
Alma mater Московський університет
Галузь медицина
Заклад Імператорський університет Святого Володимира, Імператорська медико-хірургічна академіяd, Імператорський Московський університетd, Saint Petersburg Medical Academy of Postgraduate Educationd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Звання професор
Ступінь доктор наук (1863)
Відомі учні Konstantin Yankovskyd[1]
Відомий завдяки: заснував Московський міський науково-дослідний інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського
Нагороди
 Скліфосовський Микола Васильович у Вікісховищі

Микола Васи́льович Скліфосо́вський (25 березня (6 квітня), 1836, хутір Карантин поблизу м. Дубоссари, тоді — Тираспольського повіту Херсонської губернії, тепер — Молдова (ПМР) — 30 листопада (13 грудня) 1904, с. Яківці Полтавського повіту) — український і російський хірург.

Біографія
Могила Миколи Скліфосовського, Яківці (Полтава)

Народився в сім'ї бідного канцеляриста. Імовірно, справжнє прізвище професора — Скліфос. Виховувався в притулку для сиріт.

Навчався в Одеській гімназії. Вищу освіту здобув на медичному факультеті Московського університету[2].

По закінченні мед.факультету Московського університету (1859) повернувся на батьківщину, працював в Одеській міській лікарні, у 1870–1871 рр. — професор Київського університету, пізніше професор вищих медичних шкіл у Петербурзі й Москві.

1863 року отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію «Про кров'яну приматочну пухлину».

З 1866 року — в закордонному відрядженні, стажувався у Великій Британії, Франції, Німецькій імперії. Як військово-польовий хірург брав участь в австро-пруській та франко-пруській війнах. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878, де працював разом з хірургом Миколою Пироговим. Після завершення воєнних дій на Балканах працював професором у Московському університеті, завідувачем хірургічної клініки, яку розбудував і перетворив у потужний лікувальний комплекс (нині — Московський міський науково-дослідний інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського). З ініціативи науковця в Російській імперії почали періодично проводитися з'їзди хірургів. 1897 року провів у Москві ХІІ Міжнародний з'їзд хірургів.

Був визначним військово-польовим хірургом, один із перших запровадив у Російській Імперії асептику та антисептику у хірургічній практиці, проведення операцій під анестезією, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі.

За ініціативою Скліфосовського було оголошено серед лікарів збирання коштів на побудову пам'ятника М. І. Пирогову в Москві. На його прохання відомий скульптор Шервуд безкоштовно створив прекрасну модель пам'ятника, який і було поставлено перед будинком хірургічної клініки на Дівочому полі.

У зв'язку з важкою хворобою 1900 року повернувся на Батьківщину, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці (нині — частина Полтави), де й помер від інсульту. Маєток дістався його дружині від українських родичів. Скліфосовський висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив у Баварії міні-броварню. Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. На свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.

Родина

Перша дружина Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу. Після цього Микола Васильович одружився з гувернанткою Софією, з якою прожив до самої своєї смерті. Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:

  • син Борис помер у дитинстві,
  • син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок,
  • син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
  • син Микола загинув на Російсько-японській війні,
  • син Олександр пропав безвісти у Громадянську війну,
  • донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
  • доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, зґвалтували і повісили униз головою на дубі бійці Червоної армії[3], коли 4 (17) жовтня 1919 року увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що у Софії Олександрівни був папір, підписаний Леніним, про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії не поширюються[4].

Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з їхнім батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцарії, приїздила до Полтави.

Праці

Праці Скліфосовського присвячені питанням військово-польової хірургії, травматології, хірургії органів черевної порожнини тощо.

Увічнення пам'яті

Ім'ям Миколи Скліфосовського названі:

Прізвище Скліфосовський стало загальним ім'ям для медиків. Герой Юрія Нікуліна у комедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» звертається до медика зі словами «Коротше, Скліфосовський», намагаючись закінчити лекцію про ящур, яку читали йому Шурик і його друг, що перевдяглись у санітарів. Сама фраза стала крилатою, її вживають, коли хочуть перервати розлогу промову, хоча сам Микола Скліфосовський був небагатослівним і завжди дуже чітко висловлював свою думку.

Примітки
  1. Янковский, Константин Владиславович // Русский биографический словарь — СПб: 1913. — Т. 25. — С. 140.
  2. (рос.)Первый МГМУ им. И. М. Сеченова Министерства здравоохранения РФ (Сеченовский университет) // Министерство образования и науки Российской Федерации ФГАНУ «Социоцентр»
  3. Венгловский, 2017.
  4. Материалы к истории махновского отряда Бибика и повстанчества в Полтаве (рос.)[неякісне джерело]

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.