Собор Сантьяго-де-Компостела

Компосте́льський со́бор свято́го Я́кова (гал. і ісп. Catedral de Santiago de Compostela) — католицький храм у Іспанії, в галісійському місті Сантьяго-де-Компостела (стара назва — Компостела). Головний катедральний собор Сантьяго-де-Компостельської архідіоцезії. Резиденція компостельських архієпископів. Одна з найбільших святинь Піренейського півострова та Західної Європи. Названий на честь святого Якова (Сантьяго), апостола Ісуса Христа, патрона всієї Іспанії, хрестоносного воїнства та учасників Реконкісти. За переказом мощі святого зберігаються в соборі. Збудований протягом 1060—1211 років у романському та готичному стилях. Перебудовувався в ранньому новому часі в стилі бароко. Великий паломницький центр, кінцевий пункт на прочанського шляху святого Якова. Національна пам'ятка Іспанії (1896). Історична частина міста навколо собору включена в список об'єктів Всесвітньої спадщини (1985). Також — Сантья́го-де-Компосте́ла, Сантья́го-де-Компосте́льський собор.

Собор Сантьяго-де-Компостела

42°52′50″ пн. ш. 8°32′38″ зх. д.
Країна  Іспанія[1][2][3]
Розташування Сантьяго-де-Компостела[1][2]
Тип католицький соборd[2]
пам'ятник[1] і Catholic pilgrimage churchd
Матеріал dimension stoned
Стиль романський і бароко
Архітектор Fernando de Casas Novoad
Дата заснування 9 століття
Собор Сантьяго-де-Компостела
Собор Сантьяго-де-Компостела (Іспанія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія
Фасад собору (1892)

Згідно з переказами святий апостол Яків був першим місіонером, який провістив християнство на Піренейському півострові[4][5]. 44 року він загинув мученицькою смертю в Єрусалимі, після чого його мощі перевезли до Іспанії й поховали в Галісії[6]. За легендою, 814 року це поховання віднайшов самітник Пелагій, після того як побачив дивне сяйво у нічному небі. Єпископ Теодомир Ірійський визнав це чудом і повідомив про нього астурійського короля Альфонсо II, що правив Галісією[7]. Король наказав збудувати на місці поховання апостола каплицю і став першим, хто здійснив до неї паломництво. 829 року замість каплиці постала перша церква святого Якова. 899 року її перебудували у романському стилі за наказом леонського короля Альфонсо III. За наступних монархів тривала постійна розбудова храму, що поступово став одним із головних паломницьких центрів Астурійського королівства[8].

997 року первісну Церкву святого Якова знищили мусульманські орди під проводом аль-Мансура, командувача Кордовського халіфату. У паплюженні храму йому допомагали також його християнські васали, які, однак, залишили недоторканним гробницю і мощі апостола. Грабіжники перенесли церковну браму і дзвони до Кордови, й прикрасили ними головну мечеть міста[9]. 1236 року, після визволення Кордови християнськими військами кастильського короля Фернандо III, цю браму і дзвони перевезли до Толедського собору святої Марії.

Будівництво сучасного Собору святого Якова почалося 1075 року за правління кастильського короля Альфонсо VI, під патронатом місцевого єпископа Дієго Пелаеса. Архітекторами були Бернард Старший, якого «Codex Calixtinus» називає «блискучим майстром», Роберт Гальперін, Естебан та Бернард Молодший. Прототипом храму стала цегляна церква святого Сатурніна в Тулузі, один зі найвідоміших зразків романської архітектури у Франції. Собор будували переважно з граніту. Роботи переривалися декілька разів. Згідно з «Liber Sancti Iacobi» останній камінь поклали 1122 року, проте і після цього будівництво тривало близько століття. 1211 року собор освятили у присутності леонського короля Альфонсо IX[10][11].

Від 1075 року храм святого Якова був резиденцією єпископів Компостельських і мав статус катедрального собору. 1100 року папа Урбан II підвищив Компостельське єпископство до архієпископства, чим збільшив престиж самого собору. 1495 року при резиденції відкрився Компостельський університет.

Сучасного вигляду Собор святого Якова набув внаслідок реставрацій та перебудов XVI—XVIII століття.

У листопаді 1982 року і серпні 1989 року папа римський Іван-Павло ІІ відвідав Собор святого Якова як паломник. У листопаді 2010 року в ньому молився папа Бенедикт XVI.

Пам'ятки

Химерні фасади собору (всі чотири — абсолютно різні) та дробовий декор веж в стилі чуррігереско — результат перебудов храму Габсбургами та Бурбонами в XVI—XVIII століттях. У 1738—1747 роках архітектор Фернандо Касас де Нувоа побудував західний фасад, найефектніший фасад собору. Зовнішні стіни та внутрішність храму марнотратно прикрашені скульптурою різних часів, але переважно середньовічної.

Самі мощі святого спочивають в срібній раці в крипті, яка уціліла від храму часів Альфонса Великого. У 1589 вони були заховані від англійської «анти-Армади», та так ретельно, що потім відшукати їх не вдалося. Мощі були виявлені лише в січні 1879; через п'ять років їх справжність підтвердив сам папа Лев XIII.

Визначною пам'яткою собору є підвішене зі стелі кадило, найбільше у світі — розміром в людський зріст. Воно важить 80 кг і приводиться в дію шляхом розгойдування вісьмома служителями (ісп. tiraboleiros) в багряних шатах. На наповнення цього кадила (відомого як ботафумейро) йде 40 кг вугілля та ладану.

Інтер'єр
  • Центральний неф
  • Бічний прохід та галерея
  • Ретабло каплиці колон
  • Ретабло каплиці Спасителя

Поховані
  • Гробниця Хуани де Кастро
  • Могила Фернандо Кіроги-Паласіоса

Примітки
  1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. archINFORM — 1994.
  3. Jacobeo C. Route of Santiago de Compostela. Retrospective Inventory - Associated Components — 2014.
  4. Orlandis, J. (1990). Algunas consideraciones en torno a los orígenes cristianos en España. Cristianismo y aculturación en tiempos del imperio romano. Universidad de Murcia. с. 63–71.
  5. Lligadas, J. (2005). El libro de los santos. Centro De Pastoral Liturgic. ISBN 8498050413.
  6. Franco Maside, R.; Pereira Menaut, G. (2005). Archaeologico-epigraphic notes on death in Ancient Callaecia. У Rodríguez Casal, Antón A.; González Lopo, Domingo L. Muerte y Ritual Funerario en la Historia de Galicia. SEMATA. Ciencias Sociais e Humanidades (Galician) 17. Universidad de Santiago de Compostela. с. 35–60. ISSN 1137-9669.
  7. Portela Silva, 2003, с. 54.
  8. Garrido Torres, 2000, с. 100.
  9. Garrido Torres, 2000, с. 101.
  10. Bravo Lozano, 1999, с. 235.
  11. Armesto, V. (1971). Galicia feudal (вид. 2ª). Editorial Galaxia. с. 188, 287.

Джерела
  • Bravo Lozano, Millán (1999). Camino de Santiago Inolvidable. León: Everest. ISBN 84-241-3905-4.
  • Carro Otero, Xosé (1997). Santiago de Compostela. publisher Everest. ISBN 84-241-3625-X.
  • Chamorro Lamas, Manuel; González, Victoriano; Regal, Bernardo (1997). Rutas románicas en Galicia/1. Ediciones Encuentro. ISBN 84-7490-411-0.
  • Fraguas Fraguas, Antonio (2004). Romerías y santuarios de Galicia. publisher Galaxia. с. 20. ISBN 978-84-8288-704-3.
  • Fuertes Domínguez, Gregorio (1969). Guía de Santiago, sus monumentos, su arte. Depósito Legal C. 325–1969. El Eco Franciscano.
  • García Iglesias, José Manuel (1993). A catedral de Santiago: A Idade Moderna (Galician). Xuntanxa. ISBN 8486614694.
  • Garrido Torres, Carlos (2000). Las Guías visuales de España: Galicia. Depósito legal: B 18469. El País.
  • Gómez Moreno, María Elena (1947). Mil Joyas del Arte Español, Piezas selectas, Monumentos magistrales: Tomo primero Antigüedad y Edad Media. Barcelona: Instituto Gallach.
  • Navascués Palacio, Pedro; Sarthou Carreres, Carlos (1997). Catedrales de España. Edición especial para el Banco Bilbao Vizcaya. Madrid: Espasa Calpe. ISBN 84-239-7645-9. OCLC 249825366.
  • Otero Pedrayo, Ramón (1965). Guía de Galicia (вид. 4ª). publisher Galaxia. с. 351ff.
  • Portela Silva, E. (2003). Historia de la ciudad de Santiago de Compostela. Universidad de Santiago de Compostela. ISBN 8497501373.
  • Sanmartín, Juan R. (1984). O Botafumeiro: Parametric pumping in the Middle Ages. American Journal of Physics 52 (10): 937–945. doi:10.1119/1.13798.
  • Vaqueiro, Vítor (1998). Guía da Galiza máxica, mítica e lendaria (Galician). Galaxia. ISBN 8482882058.
  • Vázquez Varela, J. M.; Yzquierdo Perrín, R.; García Iglesias, J. M.; Castro, A. (1996). 100 obras mestras da arte galega (Galician). Nigra Arte. ISBN 84-87709-50-8.
  • Villa-Amil y Castro, José (1866). Descripción histórico-artístico-arqueológica de la catedral de Santiago. Impr. de Soto Freire.
  • Turner, Jane (1996). Grove Dictionary of Art. Macmillan Publishers Ltd. ISBN 0-19-517068-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.