Сова Микола Максимович

Народився у великій співочій сім'ї. Батько — Максим Оврамович, старший брат Андрій, сестри — Галя, Ліда і Оля. З часу народження до 1955 року проживав на Чернігівщині. Закінчив Ядутинську середню школу. З дитинства мріяв про артистичну кар'єру.

Служив у Головному штабі протиповітряної оборони України, де був керівником солдатської художньої самодіяльності. Виступав у струнному оркестрі, граючи на ударниках, був організатором і заступником керівника хору. Особливо виділявся художнім свистом, яким володів досконало.

Після служби вступив до Ніжинського культосвітнього технікуму підготовки працівників на хоровий відділ, який закінчив у 1959 році. Потім працював директором Васильківського сільського клубу, масовиком міжколгоспного Токарівського Будинку відпочинку на Лебединщині Сумської області.

Перші пісні створив, коли працював завідувачем Турк'янського сільського клубу на Краснопільщині 1963 року: «Думи дівочі», «Вишенька», які були видані окремими листівками Сумського обласного будинку народної творчості. Окремі з них друкувалися в місцевій пресі Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, міст Запоріжжя, Кіровограда, в журналах «Ранок» і «Дніпро» та збірнику «Музичні вечори».

Закінчив Харківський державний інститут культури (1967), потім працював художнім керівником Калинівського сільськогосподарського технікуму[2] на Курщині (Росія).

1972 р. повернувся в Україну. Жив у м. Червонозаводському (Заводське) Лохвицького району на Полтавщині. Рік працював замполітом Червонозаводського профтехучилища, а потім з 1972 року учителем малювання, музики та співів у Гаївщинській загальноосвітній школі. За багатогранну вчительську роботу в 1986 році отримав звання Відмінника народної освіти України. Мав веселу вдачу та гострий розум. Вмів пожартувати, за що користувався заслуженою повагою учнів та колег по роботі.

Сова жартує

• «Лохвичанка» (листопад 1980)
• «Вічні сліди» (травень 1981)
• «12 палата» (1975)
• «Найдемократичніша» (1974)
• «Голосуємо за правду» (20 березня 1994)
• «Щавіль» (1980)
• «Весільні навії» («Ірині й Сергію», 1995)
• «Співаємо пісні» (1994)
• «З днем ангела» (червень1995)
• У Ядутинському клубі" (лютий 1954)
• «Отакого натворив» (1954)
• «Стовп» (1955)
• «Шутмарія» (1959)
• «Туристська дорога» (1980)
• Україно молода[7]
• «Хочу…» (1995)
• «Буду літати» (1995)
• «Лохвичанка» (1995)
• «Вічні сліди» (1995)
• «Берізка» (1995)
• «Самий бідний» (1995)
• «Найдемократичніша» (1995)
• «В тому моя сила» (1995)
• «Може пригодиться» (1995)
• «Ой, ладушки» (1995)
• «Перевиховали бабу Ягу» (1995)
• «Журавлик» (1993)[8]
• «Понесу над нивами» (1995)[9]
• «Розбиті ікони» (1995)[10]
• «Сніг золотий» (1995)[11]