Сосниця (Підкарпатське воєводство)

Історія
Фрагмент села Сосниця у 1915 році.

У 1879 році в Сосниці не було іншої культової споруди, крім греко-католицької церкви, та іншого закладу, окрім народної школи (остання існувала з 1862 р.).[2] У 1908 р. тут була 2-річна школа з українською мовою навчання, де працювали 4 вчителі. Місцеве відділення Української освітньої асоціації «Просвіта» складалося з 50 членів; заклад мав власну будівлю, керував трьома крамницями, виручка від яких була призначена для планового будівництва нової церкви. На той час, крім українців, у селі проживало 15 римо-католиків та 175 юдеїв.[3]

В 1939 році у Сосниці жило 2440 мешканців: 2330 українців греко-католиків, 15 українців римо-католиків, 25 поляків, 70 євреїв.[4]

3 травня 1945 року поляки здійснили два напади на село, які були відбиті силами місцевої самооборони.[5] 16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (2145 осіб — 644 родини)[6]. Решта українців (коло 200 осіб) або перенесли свою метрику із церкви до костелу та спольщилась (ймовірно 179 осіб), або попали в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині (21 особа).[4]

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Сосницькі церкви мали посвяту на честь св. Онуфрія. Перший відомий храм побудований у 1772 р., він згорів у 1776 р. Наступний був зруйнований в 1916 році австро-угорською владою в ході боїв з російською армією - споруда заважала оглядати оперативний простір. Після цього, вірні молились у тимчасовому дерев’яному храмі, а у 1930-х роках почали будувати нову цегляну церкву. Після виселення українців у 1945-1947 роках, новостворена римо-католицька парафія використовувала цю будівлю лише до зведення свого костелу, після чого, у 1983 році, стару (тимчасову) та частково зведену нову церкву (після війни служила дзвіницею) знесли[4], а матеріали продали.[7]

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 700 142 461 97
Жінки 693 140 392 161
Разом 1393 282 853 258

Пам'ятки

Відомі люди

Народилися

Дідичі

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Шематизм Перемиської єпархії на 1879 рік. — С. 66-67.
  3. Шематизм Перемиської єпархії на 1909 рік. -С.308
  4. Apokryf Ruski, Sośnica
  5. Інформація про антиукраїнські акції на Грубешівщині в травні-квітні 1945 року / Польсько-українські стосунки у 1942—1947 рр. в документах ОУН та УПА, ред. В.Вятрович, т.2, Львів 2011, -С.871
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Nieistniejące drewniane świątynie Podkarpacia. Pozostał po nich tylko fotografii ślad / Sośnica (gm. Radymno, Podkarpackie) parafialna cerkiew greckokatolicka św. Onufrego i dzwonnica
  8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  9. за іншими даними, народився у Львові → Samujłło J. Kęndzierski Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław. — Warszawa. — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. XII. — S. 363.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.