Спектиноміцин

Спектиноміцин — природний антибіотик з групи аміноциклітолів, структурно близький до аміноглікозидів для парентерального застосування. Вироблення препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces spectabilis. Антибактеріальна активність спектиноміцину вперше відкрита в 1961 році.[1]

Спектиноміцин
Систематизована назва за IUPAC
(1R,3S,5R,8R,10R,11S,12S,13R,14S)-8,12,14-trihydroxy-5-methyl-11,13-bis(methylamino)-2,4,9-trioxatricyclo[8.4.0.03,8]tetradecan-7-one
Класифікація
ATC-код J01XX04
PubChem 15541
CAS 1695-77-8
DrugBank
Хімічна структура
Формула C14H24N2O7 
Мол. маса 332,35 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 100%
Метаболізм не метаболізується
Період напіввиведення 1-3 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата КІРИН,
«Медокемі ЛТД/Лабораторіо Італіано Біокіміко Фармасьютіко Лізафарма С.П.А.»,Кіпр/Італія
UA/6669/01/01
19.07.2012-19/07/2017

Фармакологічні властивості

Спектиномицин — природний антибіотик з групи аміноглікозидів, підгрупи аміноциклітолів, з вузьким спектром дії. Препарат має бактеріостатичну дію, що зумовлена порушенням синтезу білка в бактеріальних клітинах. У високих концентраціях спектиноміцин має бактерицидну дію. До препарату чутливі Neisseria gonorrhoeae, а також Ureaplasma urealiticum та частина ентеробактерій. Найбільше клінічне значення має активність препарату до Neisseria gonorrhoeae, у тому числі до пеніцилінорезистентних штамів. Протягом більш як двадцятирічного використання спектиноміцину не збільшується кількість резистентних до препарату штамів гонококу.[2] До спектиноміцину нечутливі бліда спірохета та хламідії.

Фармакокінетика

Спектиноміцин швидко всмоктується після внутрішньом'язового введення, біодоступність антибіотику становить 100 %. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1-2 годин. Препарат не зв'язується з білками крові. Немає даних за проникнення препарату через гематоенцефалічний бар'єр, а також за проникнення спектиноміцину через плацентарний бар'єр. Немає даних за виділення спектіномицину в грудне молоко. Препарат не метаболізується, виділяється з організму з сечею в незміненому вигляді. Період напіввиведення спектиноміцину становить 1-3 години, при нирковій недостатності цей час може збільшуватись до 10-30 годин.

Показання до застосування

Спектиноміцин застосовується при гострому гонорейному уретриті, проктиті, цервіциті як у чоловіків, так і у жінок, при підвищеній чутливості або неефективності β-лактамних антибіотиків; для профілактичного лікування статевих партнерів осіб, хворих гонореєю. Препарат не застосовується при гонорейному фарингіті у зв'язку з тим, що спектиноміцин не створює достатню концентрацію в слині.

Побічна дія

При застосуванні спектиноміцину можливі наступні побічні ефекти:

Протипокази

Спектиноміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та дітям до 1 року. З обережністю застосовують при вагітності та годуванні грудьми.

Форми випуску

Спектиноміцин випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 2,0 г.

Застосування у ветеринарії

Спектиноміцин застосовується у ветеринарії для лікування інфекцій травної системи у телят, поросят та домашньої птиці та випускається у розфасованих поліетиленових пакетах по 200 г сухої речовини для перорального застосування.[3] Для ветеринарного застосування спектиноміцин випускають у вигляді комбінованого препарату із лінкоміцином для лікування різноманітних захворювань у телят, овець, свиней, собак, котів та свійської птиці. Для ветеринарного застосування комбінований препарат спектиноміцину та лінкоміцину випускається у флаконах для ін'єкцій по 50, 100 та 250 мл.[4]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.