Станіслав-Ернест Денгофф
Станіслав-Ернест фон Денгофф (пол. Stanisław Ernest Denhoff; біля 1673, Берент — 2 серпня 1728, Гданськ) — литовський державний і військовий діяч, польний гетьман литовський (1709–1728), воєвода полоцький (1722–1728), староста новокорчинський, калуський, косцежінський, любоченський, мозирський, латовицький, лудзенський, жидеканський, маршалок сеймів 1710, 1712 і 1713 років.
Станіслав-Ернест Денгофф | |
---|---|
Народився |
7 вересня 1679 Косьцежина, Косьцерський повіт, Поморське воєводство, Польща |
Помер |
2 серпня 1728 (48 років) Гданськ, Гданський повіт, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
Поховання | Ченстохова |
Країна |
Велике князівство Литовське Річ Посполита |
Діяльність | дипломат |
Посада | воєводи полоцькі, староста мозирськийd, польний гетьман литовський, посол Сейму Речі Посполитоїd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, Ловчий великий литовський, Мечник великий коронний, Q66190060?, Q66200913?, калуський старостаd і Q66200986? |
Рід | Денгоффи |
Батько | Владислав Денгофф |
Мати | Joanna Konstancja Sluszczankad |
У шлюбі з | Марія Софія Сенявська |
Діти | Констанція Санґушкоd |
Нагороди | |
| |
Життєпис
Син воєводи поморського Владислава Денгоффа (1639—1683) і його дружини Констанції Служки. Підтримав обрання королем Августа Сильного. З 1697 — ловчий великий литовський. Під його керівництвом, як маршалка 20 травня 1704 була створена Сандомирська конфедерація. З 1704 по 1721 — мечник великий коронний.
Залишився вірним Августу Сильному навіть після його зречення в 1706 році. У травні 1708 року завадив визнанню Станіслава Лещинського королем Речі Посполитої з боку Адама-Миколая Сенявського, впливового представника Сандомирської конфедерації. Завдяки цьому Август Сильний зберіг деякий вплив у Польщі. Це призвело до того, що після повернення короля з Саксонії отримав у 1709 році булаву польного гетьмана литовського.
Брав участь у Полтавській битві на стороні Петра Першого. У 1717 році, незадоволений положеннями Німого сейму, які обмежували владу гетьманів, перейшов в антикоролівську опозицію. У 1721 став воєводою полоцьким.
Нагороджений Орденом Білого Орла[1].
Помер від сухот. Похований у Ченстоховській обителі.
Родина
Був двічі одружений. У 1709 році першою дружиною стала Йоанна (пом. після 1716) — дочка воєводи мальборкського Ернеста Денгофа (1630—1693) та Зофії Ганни Олесницької. Від першого шлюбу мав дочку Констанцію (1716—1791), яка з 1731 року стала дружиною князя Януша Олександра Сангушка (померла 1775) — великого мечника литовського і надвірного маршалка литовського.
30 липня 1724 року вдруге взяв шлюб, одружився з Марією Зофією Сенявською (1699—1777) — дочкою великого гетьмана коронного Адама Миколи Сенявського і Ельжбети Любомирської. Тривалий час домагався її руки, вона неохоче ставилась до залицянь.[2] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[3]
Примітки
- Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s.216. (пол.)
- Orest Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest… — S. 117. (пол.)
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 70. — ISBN 966-603-048-9&.
Джерела
- Orest Marian Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1939—1946. — T. V. — S. 115—117. (пол.) reprint