Станіслав-Ернест Денгофф

Станіслав-Ернест фон Денгофф (пол. Stanisław Ernest Denhoff; біля 1673, Берент — 2 серпня 1728, Гданськ) — литовський державний і військовий діяч, польний гетьман литовський (1709–1728), воєвода полоцький (1722–1728), староста новокорчинський, калуський, косцежінський, любоченський, мозирський, латовицький, лудзенський, жидеканський, маршалок сеймів 1710, 1712 і 1713 років.

Станіслав-Ернест Денгофф
Народився 7 вересня 1679(1679-09-07)
Косьцежина, Косьцерський повіт, Поморське воєводство, Польща
Помер 2 серпня 1728(1728-08-02) (48 років)
Гданськ, Гданський повіт, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання Ченстохова
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність дипломат
Посада воєводи полоцькі, староста мозирськийd, польний гетьман литовський, посол Сейму Речі Посполитоїd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, Ловчий великий литовський, Мечник великий коронний, Q66190060?, Q66200913?, калуський старостаd і Q66200986?
Рід Денгоффи
Батько Владислав Денгофф
Мати Joanna Konstancja Sluszczankad
У шлюбі з Марія Софія Сенявська
Діти Констанція Санґушкоd
Нагороди

Життєпис
Герб Вепр

Син воєводи поморського Владислава Денгоффа (1639—1683) і його дружини Констанції Служки. Підтримав обрання королем Августа Сильного. З 1697 — ловчий великий литовський. Під його керівництвом, як маршалка 20 травня 1704 була створена Сандомирська конфедерація. З 1704 по 1721 — мечник великий коронний.

Залишився вірним Августу Сильному навіть після його зречення в 1706 році. У травні 1708 року завадив визнанню Станіслава Лещинського королем Речі Посполитої з боку Адама-Миколая Сенявського, впливового представника Сандомирської конфедерації. Завдяки цьому Август Сильний зберіг деякий вплив у Польщі. Це призвело до того, що після повернення короля з Саксонії отримав у 1709 році булаву польного гетьмана литовського.

Брав участь у Полтавській битві на стороні Петра Першого. У 1717 році, незадоволений положеннями Німого сейму, які обмежували владу гетьманів, перейшов в антикоролівську опозицію. У 1721 став воєводою полоцьким.

Нагороджений Орденом Білого Орла[1].

Помер від сухот. Похований у Ченстоховській обителі.

Родина

Був двічі одружений. У 1709 році першою дружиною стала Йоанна (пом. після 1716) — дочка воєводи мальборкського Ернеста Денгофа (1630—1693) та Зофії Ганни Олесницької. Від першого шлюбу мав дочку Констанцію (1716—1791), яка з 1731 року стала дружиною князя Януша Олександра Сангушка (померла 1775) — великого мечника литовського і надвірного маршалка литовського.

30 липня 1724 року вдруге взяв шлюб, одружився з Марією Зофією Сенявською (1699—1777) — дочкою великого гетьмана коронного Адама Миколи Сенявського і Ельжбети Любомирської. Тривалий час домагався її руки, вона неохоче ставилась до залицянь.[2] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[3]

Примітки
  1. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s.216. (пол.)
  2. Orest Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest… — S. 117. (пол.)
  3. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 70. — ISBN 966-603-048-9&.

Джерела
  • Orest Marian Kałużniacki. Denhoff Stanisław Ernest // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1939—1946. — T. V. — S. 115—117. (пол.) reprint

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.