Марія Софія Сенявська

Біографія

Донька великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського — останнього в роду Сенявських. Кузина Миколи Василя Потоцького. Мати — Ельжбета Гелена з Любомирських — мала намір видати її за королевича Константія Владислава Собєського, до якого сама мала «сентимент».[3]

Якісь невеликі роботи в її резиденції у Львові виконував на початку 1740-х років тоді не дуже відомий архітектор Бернард Меретин.[4] Сприяла закінченню будівництва споруд монастиря бернардинів у Бережанах.[5]

Була власницею частини Копичинців (спадок від батька, після неї власником став вінницький староста, власник Сидорова Людвік Калиновський).[6]

Сім'я

Перший чоловік — воєвода полоцький Станіслав Денгофф.[7] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[8] Другий чоловік — Авґуст Олександр Чорторийський. Через шлюб М. С. Сенявської з Авґустом Олександром Чорторийським величезні маєтності Сенявських (зокрема, Тарноруда, Зіньків, Сатанів) перейшли до князів Чорторийських. Її сином у другому шлюбі був Адам Казимир Чорторийський — співзасновник бібліотеки князів Чорторийських, яка тепер перебуває у Кракові.

Примітки
  1. Link-Lenczowski Andrzej K. i Popiołek Bożena. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 91. (пол.)
  2. Sieniawscy (01) Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 500. (пол.)
  4. Hornung Z. Merenyn Bernard (zm. 1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 443. (пол.)
  5. Тихий Б. Монастир бернардинів // Пам'ятки України. — К. 2013. — № 5 (188) (трав.). — 72 с. — С. 24.
  6. Petrus J. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I. — T. 17. — 806 il. — S. 180—181. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  7. Denhoffowie (01) Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine. (пол.)
  8. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — 272 с. — C. 70. — ISBN 966-603-048-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.