Стерилізація корінних американок

Двома основними методами стерилізації були гістеректомія та перев’язка маткових труб. Гістеректомія - це процедура, що застосовується для стерилізації жінок, коли матка видаляється через живіт або піхву жінок. Ця операція зазвичай використовувалась у Сполучених Штатах для стерилізації корінних американок протягом 1960-х та 1970-х років.[7] Іншою поширеною формою стерилізації була перев’язка маткових труб, при якій фаллопієві труби жінки перев’язують, блокують або розрізають.[8] Багатьом жінкам ці процедури робили без згоди, в результаті чого деякі лікарі описували такі процедури, як "трансплантація матки".[6] У 1971 р. доктор Джеймс Райан заявив, що віддає перевагу гістеректомії перед перев'язками маткових труб, оскільки "це більш складний виклик ... і це хороший досвід для молоді".[9] Це свідчить про ставлення лікарів IHS до своїх пацієнтів, оскільки гістеректомія має набагато більший рівень ускладнень.[5]

Іноді лікарі застосовували деякі форми контролю народжуваності, крім стерилізації, зокрема медроксипрогестерон ацетат та гароманальні імплантати. Медроксипрогестерон ацетат використовувався на розумово відсталих індіанках, перш ніж на нього був отриманий дозвіл від FDA 1992 року.[10] Гароманальні імплантати, які просуває IHS, продавався компанією Wyeth Pharmaceuticals (на яку подавали позов за недостатнє розкриття побічних ефектів, включаючи нерегулярні менструальні кровотечі, головні болі, нудоту та депресію). Побічні ефекти цих двох форм контролю народжуваності включали припинення менструального циклу та надмірну кровотечу.[11]

Використовуючи дані Національного обстеження зростання сім’ї за 2002 рік, Інститут охорони здоров’я міських індіанців виявив, що серед жінок, які застосовують засоби контрацепції, найпоширенішими методами, які застосовують американські індіанці та корінні аляскинці у віці 15–44 років, є стерилізація жінок (34%), протизаплідні таблетки (21%) та чоловічі презервативи (21%). Однак серед міських неіспаномовних білих найбільш поширеними методами були таблетки для оральної контрацепції 36%), жіноча стерилізація (20%) та чоловічі презервативи (18%).[12]

Хоч сьогодні Індіанська служба охорони здоров’я продовжує використовувати стерилізацію як метод планування сім’ї, перев’язка маткових труб та вазектомія - це єдині процедури, які можна проводити з основною метою стерилізації. Сьогодні на законних підставах IHS вимагає, щоб пацієнтка давала усвідомлену згоду на операцію, мала 21 рік і старше та не повинна перебувати в установі примусового лікування чи психіатричній установі.[13]

Логотип IHS

Індіанська служба охорони здоров’я (IHS) - урядова організація, створена в 1955 році для допомоги у боротьбі з поганим здоров’ям та умовами життя корінних американців та корінних жителів Аляски. IHS все ще існує в Сполучених Штатах і являє собою суміш різних організацій, створених для боротьби зі специфічними проблемами здоров'я корінних американців та корінних жителів Аляски.[14][15] На вебсайті IHS зазначено, що "IHS є основним федеральним постачальником медичних послуг та адвокатом охорони здоров’я індіанців, і його метою є підняття їх стану здоров’я до максимально можливого рівня. IHS забезпечує комплексну систему надання медичних послуг приблизно для 2,2 мільйона американських індіанців та корінних жителів Аляски, які належать до 573 федерально визнаних племен у 37 штатах" У 1955 році Конгрес поклав на IHS відповідальність за надання цих медичних послуг, але на той час у них не було достатньо лікарів для проведення безпечних та належних процедур. Після підвищення заробітної плати лікарям безпека покращилася, і вони почали надавати протизаплідні засоби, що в підсумку призвело до практики стерилізації.[16]

Практика євгеніки випливала з праць Френсіса Гальтона про використання генетики для вдосконалення людської раси.[17][18] Рух євгеніки набуває все більшої популярності, і в 1907 р. Індіана стала першим штатом Америки, який ввів закон про обов'язкову стерилізацію. Практика нормалізувалась, і протягом наступних двадцяти років ще п’ятнадцять штатів прийматимуть подібні закони.

У 1927 році справа Верховного суду Бак проти Белл підтримав обов’язковий закон про стерилізацію у штаті Вірджинія. У справі брали участь три покоління жінок із сім'ї Бак: Емма, Керрі та Вівіан. Досліджуючи кілька поколінь жінок з однієї родини, прихильники євгеніки сподівались переконати Суд у тому, що Керрі Белл мала інтелектуальні вади, які були спадковими та загрожували суспільному добробуту; їм це вдалося, і її примусово стерилізували. У рішенні Олівера Венделла Холмса було зазначено: "Краще для усього світу, якщо замість того, щоб чекати страти вироджених нащадків за злочин або дозволити їм голодувати за їх бездумство, суспільство може перешкодити тим, хто явно непридатний, продовжувати свій рід. Принцип, за яким санкції за обов'язкову вакцинацію є достатньо широким, щоб охопити перерізання фаллопієвих труб." [18] Наслідком справи стало узаконення існуючих законів про стерилізацію, що призвело до більшого поширення практики. На фонізбільшення практики стерилізації у 1960-х та 1970-х років, були відсутні законодавчі обмеження щодо цього. Це явище розглядалося як життєздатна форма контрацепції.[19][20]

У справі 1974 року Рельф проти Вайнбергера, окружний суд встановив, що норми Міністерства охорони здоров'я та соціальних служб щодо стерилізації були "свавільними та необґрунтованими", оскільки вони не змогли належним чином гарантувати згоду пацієнтки.[16] Цей випадок був частиною зростаючого усвідомлення протягом 1970-х років того, що зловживання процедурами стерилізації є серйозною проблемою. Серед інших фактів, розкритих у справі, було встановлено, що щороку стерилізували від 100 000 до 150 000 осіб, використовуючи гроші, що фінансуються федеральними програмами. Викриття справи призвело до визнання того, що бідні та меншини ризикували потрапити на стерилізацію, на яку вони не погодились, і це призвело до юридичної вимоги щодо отримання інформованої згоди до операції.[21]

Це була брошура, створена Міністерством охорони здоров’я, освіти та соціального забезпечення (HEW), щоб закликати корінних американок мати менше дітей. Зліва показано, як би жили батьки до застосування пропагандистських практик планування сім'ї (втомлені та з незначними ресурсами) і після (щасливі та заможні).

Корінні американки були не єдиними особами, яких піддавали примусовій стерилізації; чорношкірі та бідні жінки також постраждали від цієї практики.[22] У 1970-х роках, після того як уряд США змусив їх зарезервувати або переселити в міські райони без належної підтримки, багато корінних американців боролися з бідністю. Американські корінні жителі залежали від державних організацій, таких як IHS, Міністерство охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення (HEW) та Бюро з питань Індіанців (BIA).[18] Основним постачальником медичних послуг була Індіанська служба охорони здоров’я (IHS). Оскільки корінні американці залежали від цих урядових організацій у сфері охорони здоров'я, вони були більш схильні до примусової стерилізації, ніж інші групи.

Більшість лікарів, які виконували цю процедуру, розглядали стерилізацію як найкращу альтернативу для цих жінок. Вони заявляли, що це покращить їхнє матеріальне становище та якість життя їхньої родини.[23] Багато з цих лікарів вважали, що корінні американки недостатньо розумні, щоб користуватися іншими методами контролю за народжуваністю, писала Джейн Лоуренс у American Indian Quarterly.[24] Таким чином, стерилізація цих пацієнток розглядалася як найнадійніший метод контролю народжуваності.[25][26] Коли лікарі опитувались за їх рекомендаціями пацієнтки, яких вони отримували в приватній практиці, лише 6% рекомендували стерилізацію, тоді як 14% рекомендували її тим, хто отримував соціальні послуги.[27] Коли їх запитали про їхнє ставлення до політики контролю над народжуваністю, 94% відповіли, що схвалили б обов'язкову стерилізацію для матері, яка має три та більше дітей.[27] Якщо менше людей звертається за програмою Медикейд та соціального забезпечення, федеральний уряд може зменшити витрати на програми соціального забезпечення.[13] Бідні жінки, інваліди та кольорові жінки були ціллю з подібних причин. Крім того, збілдьшення хірургічних процедур розглядався як хороша підготовка лікарів і як практика для лікарів-резидентів.[9]

Одна з теорій свідчить про те, що лікарі IHS були недоплачені та перевантажені роботою, і вони стерилізували корінних американських жінок, щоб мати менше роботи в майбутньому.[28] Середній новий працівник IHS заробляв від 17 000 до 20 000 доларів на рік і працював близько 60 годин на тиждень.[29] У 1974 р. Співвідношення лікарів і пацієнтів було небезпечно низьким, оскільки на 1700 індіанців припадав лише один лікар.[18] Проблеми, спричинені відсутністю лікарів, ще більше загострилися, коли в 1976 р. була припинена програма по призову лікарів на військову службу. Це безпосередньо вплинуло на IHS, оскільки вони набрали багатьох своїх лікарів з військових.[30] У період з 1971 по 1974 р. кількість заявок на вакантні посади в IHS зросла з 700 до 100 заявок, що означає, що тягар додаткової роботи лягав на лікарів, кількість яких постійно зменшувалася.[31][32]

Одне важливе розмежування полягає між лікарями, які безпосередньо працювали в IHS, та іншими лікарями, які проводили стерилізацію за домовленістю з IHS. Для лікарів IHS не було фінансового стимулу проводити стерилізацію[25] і тому інші міркування, ймовірно, відігравали головну роль. Лікарям за контрактом платили більше, коли вони стерилізували жінок, замість того, щоб давати їм оральні контрацептиви, що робить фінансовий стимул більш правдоподібним.[32] Незважаючи на те, що лікарі IHS не мали фінансових стимулів рекомендувати стерилізацію, стерилізація розглядалася як ідеальна форма контрацепції для корінних американок протягом 1960-х та 1970-х років.[33] Лікарі IHS мали переважно погляди білого та середнього класу на планування сім'ї, з акцентом на нуклеарну сім'ю, що містить невелику кількість дітей. Припущення, що корінні американки бажають такої ж сімейної структури, що і білі американці середнього класу, допомогло поширити зловживання стерилізацією.

Безпосереднім наслідком стерилізації корінних американок було те, що рівень народжуваності корінних американців знизився.[25] У 1970-х роках середня народжуваність корінних американок становила 3,7; однак у 1980 р. результаті стерилізації він частково впав до 1,8. Для порівняння, середня біла жінка повинна була мати 2,42 дитини в 1970 році, рівень народжуваності до 1980 року сповільнився до 2,14 на жінку.[34] За деякими підрахунками, принаймні 25% корінних американських жінок у віці від п'ятнадцяти до сорока чотирьох стерилізували протягом найбільш інтенсивного періоду.[13] Не маючи можливості розмножуватися, рідні жінки також втратили економічну та політичну владу. Без здатності до розмноження рідна культура вимирає, бо без дітей ніхто не буде продовжувати свою культуру.

Зниження рівня народжуваності мало кількісний ефект, однак стерилізація вплинула на багатьох жінок корінних американців також якісно. У культурі корінних американців народжуваність жінки дуже цінується, що призводить до психологічних та соціальних наслідків від стерилізації. Якщо жінка не зможе виносити дітей, це спричинить сором, збентеження та можливий осуд з боку племені людини через те, як корінні американські народи сприймають материнство.[18] У 1977 році адвокат Майкл Завалла подав справу до штату Вашингтон після того, як три шайенські жінки з Монтани були стерилізовані без їх згоди. Однак стерилізовані жінки залишались анонімними, оскільки боялись племінних наслідків. Як пояснила Марі Санчес, головний суддя племен у резервації Північних Шайєнів, "навіть більш знеохочуючим, ніж високі юридичні рахунки, є ризик втратити місце в індійській громаді, де стерилізація має особливий релігійний резонанс". У деяких районах процедура стерилізації була недостатньо стерильною, що призвело до ускладнень. Коли виникали ускладнення, потрібно було додаткове медичне лікування, але державне фінансування покривало лише саму процедуру. Оскільки більшість жінок не могли дозволити собі подальшу медичну допомогу, у багатьох випадках вони не отримували її, а деякі в результаті цього померли.[25]

Через примусову стерилізацію корінні американки та американці не повністю довіряють уряду США і досі скептично ставляться до технологій контрацепції.[18]

• Євгеніка в США
• Зниклі та вбиті жінки корінного населення
• Індіанський фемінізм
• Сексуальна віктимізація корінних американських жінок
• Гендерні ролі серед корінних народів Північної Америки