Стефан Ровецький

Стефан Павел Ровецький (пол. Stefan Paweł Rowecki, 25 грудня 1895, Пйотркув-Трибунальський — між 2 та 7 серпня 1944 р., концтабір Заксенгавзен) — польський військовий діяч. Генерал, головний командант Армії Крайової. Співв'язень провідника ОУН Степана Бандери у Заксенгавзені.

Стефан Ровецький
пол. Stefan Paweł Rowecki
Псевдо Grot, Rakoń, Grabica, Inżynier, Jan, Kalina і Tur
Народився 25 грудня 1895(1895-12-25)[1]
Пйотркув-Трибунальський, Лодзинське воєводство, Польща
Помер 2 серпня 1944(1944-08-02)[1] (48 років)
Заксенгаузен, Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна  Польща
Діяльність офіцер, журналіст
Знання мов польська[2]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Членство Polish Rifle Squadsd
Роки активності з 1917
Військове звання дивізійний генерал
Нагороди
Virtuti Militari (Золотий Хрест)
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Незалежності
Офіцер ордена Почесного легіону
Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Орден Білого Орла

Життєпис

Стефан Ровецький, 1930-і роки

Вояк Легіонів Польських під час Першої світової війни, брав участь у боях проти більшовиків у 1920 році.

До початку Другої світової війни Ровецький займав різні військові пости, був редактором газети «Військовий огляд». Служив, зокрема, у прикордонному Корпусі охорони кордону у Чорткові[3].

Після початку нацистської агресії проти Польщі уряд під керівництвом прем'єра В. Сікорського призначив його головним командантом Армії Крайової.

30 червня 1943 року за доносом зрадника Стефан Ровецький був заарештований гестапо. Польського генерала вивезли до Берліна, де помістили до слідчої в'язниці РСХА на Принц-Альбертштарссе. Там його особисто допитував Генріх Гіммлер. Нацисти запропонували Ровецькому співробітництво в боротьбі проти СРСР, але Ровецький відмовився зробити польських повстанців союзниками Рейху, за що незабаром і поплатився життям.

Степан Бандера і кілька інших провідних членів ОУН, також Стефан Ровецький (в'язень камери № 71) — співв'язні «бараку» Целленбау[4]. Зі Степаном Бандерою (в'язень камери № 73) вони мали таємну розмову. Пізніше генерал писав своїм соратникам: «… вже зараз мусимо рахуватись з втратою наших східних земель на користь українців.»

14 березня 1944 року, Ровецькому, котрий перебував в ув'язненні, командування присвоїло звання генерала дивізії.

2 серпня 1944 роки після початку Варшавського повстання Ровецький був страчений у концтаборі за особистим наказом Генріха Гіммлера.

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 201…. — № 1 (7…). — S. . (пол.)
  4. Гавриш Іван. Таємниця в'язня № 72192. Бандера у Заксенгаузені… — С. 3.

Джерела

  • Гавриш І. Таємниця в'язня № 72192. Бандера у Заксенгаузені // Історія. — Львів, 2016. — № 2 (лют.). — С. 1, 3—5.
  • Szarota T. Rowecki Stefan Paweł pseud. Radecki, Jan, Inżynier, Rakoń, M. Torwid, Grabica, Tur, Kalina, Grot, krypt.: R., S.R. (1895—1944) // Polski Słownik Biograficzny. — 1989—1991. — T. XXV. — S. 333—338. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.