Стешенко-Куфтіна Валентина Костянтинівна

Стешенко-Куфтіна Валентина Костянтинівна (20 січня (2 лютого) 1904(19040202), Лебедин Харківської губ. — 26 серпня 1953, Лієлупе (Юрмала)) — видатна українська піаністка першої половини XX століття, фольклорист та музичний діяч.

Стешенко-Куфтіна Валентина Костянтинівна
Зображення
1930
Основна інформація
Дата народження 2 лютого 1904(1904-02-02)
Місце народження Лебедин
Дата смерті 26 серпня 1953(1953-08-26) (49 років)
Місце смерті Лієлупе
Громадянство СРСР
Професії піаністка
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти фортепіано

Біографія

У 1923 році закінчила Київську консерваторію за класом фортепіано Фелікса Блуменфельда, у 1925–1935 роках викладала у студії при консерваторії.

Концертувала у Києві, Москві і Ленінграді (1924–1930 роки).

Починаючи з 1928 року збирала і вивчала музичний фольклор; учасниця фольклорних експедицій на Керченський півострів, Далекий Схід, до Північної Осетії і Грузії.

У 1930–1933 роках — разом із чоловіком, археологом Борисом Куфтіним, що був репресований — на засланні у селі Кубенське Вологодської області, де керує хором у клубі.

У 1933–1952 роках — у Грузії, де з 1935 року викладає спеціальне фортепіано в Тбіліській державній консерваторії (з 1942 року — професор, у 1947–1950 роках — завідувачка кафедри фортепіано, також читає курс лекцій з історії та теорії піанизму).

З 1935 року — науковий співробітник етнографічного відділення Державного музею Грузії.

У 1936 році концертом «Фольклорний жанр у сучасній музиці» поновлює свою виконавську діяльність.

Розквіт виконавської творчості піаністки припав на 1938–1951 роки. У цей період Стешенко-Куфтіна виступає переважно у Тбілісі, виконуючи твори Й. С. Баха, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шопена, Брамса, Рахманінова, Скрябіна, Прокоф'єва. Її високохудожнє виконання здобуло великого визнання публіки. Гру Стешенко-Куфтіної високо цінували Генріх Нейгауз та Святослав Ріхтер.

У 1952 році часово викладає у Київській консерваторії.

Серед відомих учнів — Всеволод Воробйов, Марина Натішвілі, Хана Май, Емма Файнштейн, Борис Юшанцев, Людмила Піралішвілі.

Є першою виконавицею творів Б. М. Лятошинського у 1920-ті роки, які вона виконувала «із зворушуючою силою художньої переконливості» (І. Ф. Белза)[1]. Їй Лятошинский присвятив свою Сонату № 1 op. 13 (1924).

Твори
  • О грузинском хоре // Музыка и революция, М., 1929, № 7–8;
  • Элементы музыкальной культуры палеазиатов и тунгусов // Этнография, М., 1930, кн. 11, № 3;
  • Древнейшие инструментальные основы грузинской народной музыки, т. 1. Флейта Пана, Тбілісі, 1936;
  • О концерте 5-го марта Брамс В–dur — С. Рихтер // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2013. Вип. 101. — С. 213–219.
  • Дневники исполнительского самопознания, К., 2015 — 648 с. ISBN 978-0-692-59539-8

Література
  • Пиралишвили Л., Решетов А. М. Этномузыковед В. К. Стешенко-Куфтина. Факты биографии и научной деятельности // Лавровские (Среднеазиатско-Кавказские) чтения. 2004–2005. СПб., 2005. — С. 145–146.

Примітки
  1. И. Ф. Бэлза Из воспоминаний о М. В. Юдиной // Пламенеющее сердце: Мария Вениаминовна Юдина в воспоминаниях современников, СПб: Центр гуманитарных инициатив, Университетская книга, М.: Автокнига, 2009 — ISBN 5-88415-995-1 — С. 205. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.