Стратегічний оборонний бюлетень України

Ситуація на тлі

В Україні триває оборонна реформа в умовах збройної агресії Росії проти України, окупації Російською Федерацією частини суверенної території України — Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. На частині території Донецької та Луганської областей триває інспірований та підтриманий Кремлем збройний конфлікт, який несе значну загрозу переростання у відкрите збройне протистояння між Україною та Російською Федерацією[3].

Розробці Стратегічного оборонного бюлетеня передувало усвідомлення довгострокового характеру воєнної загрози з боку Російської Федерації[5].

Поява документа

Робота над СОБ велася від початку 2015 року[6]. За процес відповідав Комітет реформ Міністерства оборони України та Збройних Сил, утворений у березні 2016 року. До підготовки були залучені центральні органи виконавчої влади, наукові установи, громадські організації, вітчизняні та іноземні експерти, у тому числі експерти Спільної робочої групи Україна — НАТО з питань воєнної реформи високого рівня та представники Офісу зв'язку НАТО в Україні[7]. Таким чином, документ підготований у тісній співпраці з радниками НАТО[8][9].

20 травня 2016 відбулося засідання РНБО, на якому було схвалено Стратегічний оборонний бюлетень[8]. Він отримав позитивні відгуки партнерів по НАТО[10].

6 червня Президент затвердив бюлетень своїм Указом[7].

Стратегічний оборонний бюлетень 2016 року став «останнім документом стратегічного значення» після Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України[11]. Як і очікувалося[9], його презентація відбулася на саміті НАТО у Варшаві в обмін на комплексний пакет допомоги[11][12][13].

Зміст

Стратегічний оборонний бюлетень—2016 складається зі вступу і таких розділів:

1. Основні положення
2. Система управління силами оборони
3. Механізм імплементації оборонної реформи
4. Мета та стратегічні цілі оборонної реформи
5. Шляхи досягнення стратегічних цілей
6. Заключна частина (прикінцеві положення).

Також є два додатки — Глосарій і Матриця.

Бюлетень спрямований на забезпечення практичної реалізації положень Воєнної доктрини України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, визначає стратегічні й оперативні цілі оборонної реформи та очікувані результати їх досягнення. Визначає шляхи досягнення цілей оборонної реформи, кінцевим етапом якої є набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору.

На основі Стратегічного бюлетеня розробляються та реалізуються Державна програма розвитку ЗСУ, державні програми розвитку інших складових сил оборони, державні цільові оборонні програми[7].

Головні мессиджі оборонної реформи за СОБ—2016:

• створення державної програми розвитку всіх аспектів оборонної та військової сфери до кінця 2020 року;
• приведення стандартів ЗСУ до стандартів НАТО;
• оновлення правової бази у оборонній сфері;
• розмежування повноважень та створення окремих посад «Головнокомандувач Збройних Сил України» та «Начальник Генерального штабу Збройних Сил України»;
• створення Комітету реформ Міністерства оборони України та Збройних Сил України задля забезпечення координації, моніторингу та оцінки оборонної реформи;
• щорічне спрямовування з бюджету на фінансування сектору безпеки і оборони не менше 5 відсотків запланованого обсягу валового внутрішнього продукту, у тому числі на оборону — не менше 3 відсотків запланованого обсягу ВВП;
• створення об'єднаного керівництва секторами безпеки і оборони;
• створення інтегрованої системи закупівель у Міністерстві оборони;
• позбавлення Міністерства оборони невластивих йому функцій;
• створення Сил спеціальних операцій як окремого роду військ за стандартами НАТО;
• поглиблення взаємодії з країнами-членами НАТО у сфері воєнної розвідки;
• реформування Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у Військову поліцію;
• перебудова системи медичного та логістичного забезпечення;
• формування кадрового потенціалу Збройних Сил України та інших складових сил оборони;
• створення, утримання та розгортання стратегічного резерву Збройних Сил України[14].

СОБ ставить такі стратегічні цілі реформи (відповідно до пріоритетності):

перша — об'єднане керівництво силами оборони, що здійснюється відповідно до принципів і стандартів, прийнятих державами — членами НАТО;

друга — ефективна політика, системи планування і управління ресурсами в секторі оборони з використанням сучасних євроатлантичних підходів;

третя — оперативні (бойові, спеціальні) спроможності сил оборони, необхідні для гарантованої відсічі збройній агресії, оборони держави, підтримання миру та міжнародної безпеки;

четверта — об'єднана система логістики і система медичного забезпечення, здатні надати підтримку всім компонентам сил оборони;

п'ята — професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву.

Очікуваним результатом оборонної реформи є створення за принципами та стандартами, прийнятими в державах — членах НАТО, ефективних, мобільних, оснащених сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою сил оборони зразка 2020 року, здатних гарантовано забезпечити оборону держави та адекватно і гнучко реагувати на воєнні загрози національній безпеці України, раціонально використовуючи при цьому наявний потенціал (спроможності) та ресурси держави[3].