Стрілки (Самбірський район)

У селі річка Оленка впадає у Дністер.

У ХІХ столітті селище мало власну символіку: печатку з зображенням двох людських постатей - лицаря, що націляється з рушниці в татарина, який ховається за щитом. Відома дослідниця З.Стшетельська-Гринбергова з цього приводу зазначала: "Постаті на цій печатці мають старожитні риси в убранні... Головний убір однієї з них досить виразний - такий, який використовували татари".

З 1894 році в Стрілках була школа з українською мовою викладання. Тепер місцева школа названа іменем Михайла Вербицького — українського композитора, хорового диригента, священика УГКЦ, громадського діяча, автора музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна» .

Станом на 1904 рік громада Стрілки (з присілками Лисиця і Млини) мала 4580 мешканців.

У 1905 році через село проклали залізничну колію, яка з'єднувала Львів з Ужгородом.

У 1944 році тут проходила лінія фронту, село було повністю спалене німцями: залишилось лише дві хати. Церкву теж зачепив мінометний снаряд: були пошкоджені двері. Й ще дотепер є знаки від цих осколків. Осколком була пошкоджена ікона святого Євстахія і старий Служебник. Старі метрикальні книги не збереглися – їх забрали до архівів[2].

У 1940-1941 та 1949-1959 було центром Стрілківського району.

Поблизу села відбувся бій УПА.

1 травня 1949 р. о 21 год. підвідділ Х. в повному складі під командою чотового ст. віст. Ч. зробив наскок на стрибків і спецгрупу МВД в с. Волосянка Велика, район Стрілки, обл. Дрогобич. Ворожі сили — 6 "стрибків" під командою ст. лейтенанта. Д.

...

Ворожі втрати: 5 вбитих, 2 ранених. Убиті — ст. лейтенант, З рядових емведистів і командант стрибків комсомолець-аґент. В повстанців втрат не було. Здобуто один кріс і 150 штук амуніції[3]

У час національно-визвольної боротьби 40—50-х років у селі Стрілках була широко розгалужена підпільна мережа загонів УПА. Вони діяли по цілій окрузі як проти німецьких, так і проти радянських окупантів. До УПА тоді зголошувались сотні місцевих юнаків, а хто був не в змозі іти до лісу, чим могли допомагали повстанцям. Але боротьба була нерівною і багато наших співвітчизників потрапили до рук енкаведистів. Старожили розповідають, що на місці, де зараз розташована селищна рада, було відділення НКВД. Тут проводили допити, катування, розстріли, а трупи загиблих повстанців скидали у криницю. Часто траплялось і так, що тіла звозили до залізничної колії і там закопували. Лише уночі родичі приходили на упізнання жертв і ховали своїх рідних.

У 1992 році, за ініціативи жителя села, активного громадського діяча, Михайла Гаврилика, на березі річки проводились розкопки та вилучено 138 останків людських жертв комуністичного режиму та перезахоронено в центрі села біля вокзалу. Із великої кількості останків, бабця з сусіднього села опізнала свого сина, в якого руки та ноги були скручені колючим дротом та кувалдою проломаний череп.

Див. більше Церква святого Євстахія (Стрілки).

Як свідчать архівні документи, у 1507 року в селі вже існувала парафія. У 1792 році коштом громади була збудована дерев'яна церква святого великомученика Євстахія, яка збереглася й до тепер. Охочим її відвідати слід з дороги на Турку повернути праворуч і перейти міст через р. Дністер. Опісля, йти прямо, а далі знову праворуч аж буде видно на схилі гори дерев'яний храм. Це тризрубна будівля, рівновисокі зруби якої вкриті спільним двосхилим дахом, краї гребеня завершені сліпими ліхтарями, а посередині — восьмибічною вежею, яка накрита маленькою банею з ліхтарем і маківкою. Стіни вертикально шальовані дошками, на котрих розміщені ікони святих. Із трьох сторін церкву щільно оточує цвинтар. Поряд розташована дерев'яна триярусна дзвіниця, сучасниця церкви.[2]

Цікавою і нетиповою є назва церкви на честь великомученика Євстахія, храмовий празник котрого припадає на 3 жовтня. Однією із версій того, чому саме парафія вибрала собі за ім'я цього покровителя, є практичне пояснення. Адже свято св. Євстахія припадало якраз на той період, коли в селі завершувалися клопіткі сільськогосподарські роботи і селяни могли перейти до святкувань.

При церкві св. Євстахія можна побачити чотири ікони із зображенням святого: одна в середині храму по правій стороні; одна на зовнішній стороні, вгорі від вхідних дверей; інші в у середині дзвіниці та на вході до каплиці. На них усіх подібні зображення святителя — це стояча постать у лицарських обладунках, що тримає у правій руці немовби у полум'ї вівцю.

Особливої уваги заслуговує іконостас. Він не є автентичним для цієї церкви, бо його разом із боковими престолами було перенесено із жіночого контемплятивного монастиря ЧСВВ у с. Смільниця Старосамбірського району. Цей монастир було ліквідовано наприкінці XVIII ст. за часів Йосифінської реформи, котра передбачала закриття малих монастирів та їх приєднання до великих, а також розформовування монаших чинів контемплятивного типу.

Життя церкви та її парафії завжди було пов’язане з парохами. Одним із найвідоміших був автор гімну України «Ще не вмерла Україна» отець Михайло Вербицький. Хоча він служив всього два роки, з 1853 по 1856 рік, проте серед місцевих мешканців зберігся переказ, що саме у Стрілках він написав мелодію гімну.

Жив Михайло Вербицький там, де йзараз мешкає стрілківський парох – на плебанії. Сучасна будівля з 1902 року, побудована на місці старої.

Уже п'ятнадцять років у Стрілках відбуваються фестивалі духовної музики імені отця Михайла Вербицького, на які приїжджають найкращі церковні й шкільні хори району та області.[4]

Новітня історія цього храму не різниться від більшості громад і храмів УГКЦ. У 1946 р. церква св. Євстахія була змушена перейти до РПЦ. На той час настоятелем був о. Юрій Савчук, котрого заарештували. Повернення парафії у лоно УГКЦ відбулося у 1990 році за о. Василя Савчина, а з 1993 року його замінив теперішній парох о. Володимир Паращинець.

"Народний дім" с. Стрілки - це  двоповерхова будівля, площею 509,35 м². Основні приміщення: зал Народного дому, кабінети, допоміжні та технічні приміщення[5].

Адреса: с. Стрілки, вул. М. Вербицького, 10. Діяльність: танцювальний гурток, репетиції 2 народних колективів.

Фестивалі: міжрайонний фестиваль «Мелодії бойківського двору», районний дитячий фестиваль «Бойки по-легойки», міжрайонний фестиваль духовної пісні ім. о. Михайла Вербицького, виїзні фестивалі «Зелені лози».

Шкільний музей

Шкільна таблиця про о. Михайла Вербицького (Стрілки)

Розміщений у приміщенні опорної школи ім. о. Михайла Вербицького, автора музики до Державного гімну України, який, згідно Шематизму Перемиської єпархії відомого священика й історика Дмитра Блажейовського, з 1853 по 1856 роки був адміністратором каплиці святого Євстахія (тоді такий статус мала сучасна церква) в селі Стрілки[6].

Тут зібрана гарна колекція предметів бойківського побуту і одягу, захоплено розповідають про видатних людей цього краю: етнографів о. Михайла Зубрицького і Володимира Шагала, автора українського букваря отця Івана Могильницького, дороги якого у свій час пересікалися із Михайлом Вербицьким, про священика Івана Яворницького, який був послом в Австрійському сеймі[2].

• У південно-західній частині села (біля хутора Млини) на лівому березі Дністра розташований пагорб за назвою Замчище. У далекому минулому на пагорбі була фортеця.