Стуруа Роберт Робертович

Роберт Стуруа народився в сім'ї грузинського художника Роберта Івановича Стуруа.

З 1956 по 1961 рік навчався на режисерському факультеті Тбіліського театрального інституту.

З 1962 року — в Тбіліському театрі імені Шота Руставелі, учень Михайла Туманішвілі[1]. Перший справжній успіх молодому режисерові принесла поставлена в 1965 році вистава «Сейлемський процес» за п'єсою Артура Міллера «Суворе випробування».

З 1979 року — головний режисер Театру імені Шота Руставелі, з 1980 року — його художній керівник.

В цьому театрі, разом зі своїми постійними співавторами — художник Георгій Алексі-Месхішвілі і композитором Гією Канчелі, здійснив ряд видатних постановок, які отримали визнання далеко за межами Грузії, в їх числі «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта і «Річард III» В. Шекспіра[1].

З кінця 1990-х років багато працював у Росії — ставив спектаклі в театрах «Сатирикон» та «Et Cetera»[1][2].

Ставив також вистави в містах: Дюссельдорф (1977), Саарбрюкен (1978), Афіни (1986, 1989), Москва, Театр імені Вахтангова (1987), Буенос-Айрес (1988, 1999, 2005), Лондон (1990, 1992, 1995), Болонья (1990), Гельсінкі (1991, 1995), Стамбул (1994), Тель-Авів (1995), Софія (2001), Москва (2002, 2004), Київ (2003), Анкара (2004), Єрусалим (2007). Здійснив багато постановок п'єс В. Шекспіра, Софокла, Мольєра, А. Чехова, Б. Брехта, А. Островського, М. Шатрова.

Наказом міністра культури і захисту пам'ятників Грузії від 9 серпня 2011 року був звільнений з посади художнього керівника Театру імені Шота Руставелі з 15 серпня 2011 року[3][4]; офіційна причина звільнення — його ксенофобські висловлювання. «Ми не будемо фінансувати ксенофобію», — заявив міністр культури Грузії Ніка Руруа[5]. На своєму творчому вечорі режисер допустив ряд різких висловлювань на адресу Михайла Саакашвілі і заявив, що на чолі країни хотів би бачити грузина, в той час як Саакашвілі, за його словами, вірменин[6]. При цьому підкреслив, що любить вірмен, що у нього близькі родичі вірмени, — це не завадило ряду представників урядового оточення звинуватити його в ксенофобії.

Після звільнення отримав запрошення в театр «Et Cetera» (Москва), головним режисером якого є з 2011 року і по даний час[1].

У листопаді 2012 року наказом міністра культури Грузії Гурама Одішарія був відновлений на посаді художнього керівника Театру ім. Ш. Руставелі. Проте режисер заявив, що не вступить на посаду до тих пір, поки вона не буде сформульована так: художній керівник — керуючий театром[7].

В червні 2013 року відкрив у Тбілісі власний театр «Фабрика», який йому подарував прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі. Першою прем'єрою на новому майданчику став спектакль «Марія Каллас. Урок» за п'єсою Терренса Макнеллі «Майстер-клас»[8].

Був членом редакційної ради журналу «Детектив і політика».

13.09.2015 р. Олександр Калягін, Роберт Стуруа разом з кількома акторами в Театрі авторської пісні Євгена Кравля.

• Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1976)[9]
• Народний артист Грузинської РСР (1980)
• Народний артист СРСР (1982)
• Народний артист Абхазької Автономної Республіки (1996)
• Державна премія СРСР (1979)
• Державна премія Російської Федерації в галузі просвітницької діяльності (2000) — за міжнародні різдвяні фестивалі мистецтв, програми «Весь світ — наш дім», «Театр „Глобус“ — дітям-сиротам»[10]
• Державна премія Грузинської РСР імені Коте Марджанішвілі (1976)
• Державна премія Грузинської РСР ім. Шота Руставелі (1981)
• Державна премія Грузії (1996)
• Орден Честі (1998)
• Орден Дружби (2008, Росія) — за великий внесок у розвиток російської культури і мистецтва, зміцнення російсько-грузинських культурних зв'язків[11][12]
• Премія імені Михайла Туманішвілі (1997)
• Премія імені Олександра Казбегі (1999)
• Міжнародна Премія Станіславського (Міжнародний Фонд К. С. Станіславського, 2002)[13]
• Премія імені Георгія Товстоногова (2009)
• Премія Чаплін-клубу (1998)
• Міжнародні премії: імені Альберта Швейцера (1975), премія Англійської критики (1980), премія Італійської критики (1981), премія Державного університету Аргентини (Буенос-Айрес, 1988).
• Постановка «Гамлета» на сцені театру «Ріверсайд Стьюдіоз» (Лондон) у 1992 році була внесена Міжнародним Шекспірівським суспільством в число 10 найкращих світових постановок «Гамлета» за 50 років
• Театральна премія «Чайка» — за найоригінальнішу режисерську інтерпретацію (Москва, 1998)
• Спеціальний приз Руставського міжнародного театрального фестивалю 1998 року — «Золота медаль президента»
• Гран-прі фестивалю «Балтійський дім» (1998)
• Президентська золота медаль за видатні заслуги у справі розвитку грузинської театральної культури (2000)
• Театральна премія «Золота маска» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва (Москва, 2013)
• Почесний громадянин Тбілісі (1996).

• Роберт Стуруа не витримав режим
• Роберт Стуруа: Саакашвілі — вірменин