Суботник (село)

Субо́тник (до 1945 року Конурча, крим. Qoñurça) село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 496 осіб. Орган місцевого самоврядування Маслівська сільська рада. Розташоване в центрі району.

село Суботник
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Маслівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060230040047884
Облікова картка Суботник 
Основні дані
Населення 496
Поштовий індекс 96145
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°49′45″ пн. ш. 34°23′42″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 96143, АРК, Джанкойський район, с.Маслове, вул.Калініна, 6
Карта
Суботник
Суботник
Мапа

 Суботник у Вікісховищі

Географія

Суботник — село на півночі району, в степовому Криму, на правому березі маловодний балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря — 7 м[1]. Найближчі села: Пушкіне — за 0,7 кілометра на північ, Маслове — за 3,5 км на південь і Вітвисте за 4 км на південний схід, там же найближча залізнична станція Мамут (по шосе св. 8 км). Відстань до райцентру — близько 13 кілометрів.

Історія

Сучасне село виникло приблизно на місці старовинного селища Конурча, або Конурчі [2]. Перша документальна згадка зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кокердже входив в Діп Чонгарській кадилик Карасубазарського каймакамства[3]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 року [4], на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписане до Перекопського повіту [5].

В «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Конурчі — власницьке село, з 2 дворами і 14 жителями при балці безіменній [6], а, згідно з «Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 рік» , село Конурча була покинуте мешканцями в 1860 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[7] та залишалося незаселеним в руїнах[8].

Відроджене село було в самому кінці століття — за «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волость записаний Конурчі, але ніяких даних про село, крім назви, не наведено <[9]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» ' на хуторі Конурча значилося 22 жителя в 3 подвір'ях[10]. У 1903 році, згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії» , при селі, на орендній землі, був заснований німецький лютеранський хутір[11]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [12] в Богемській волості Перекопського повіту значиться село Конурчі (вакуф) [13]. Населення, згідно німецької енциклопедії, становило 14 осіб[11], але було це населення німецького хутора, або всього поселення, з наявних документів не ясно.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[14]. У 1922 році повіти перетворили в округу[15].

Час виникнення сучасного села і присвоєння йому нинішньої назви поки не з'ясовано: на кілометровій карті Генштабу Червоної армії 1941 року позначені Конурчі[16] на карті «Старі назви і зниклі міста Криму» позначено, що село раніше називалося Ударник[17], але джерело цієї інформації, як і час перейменування, поки невідомий.

12 травня 2016 року Верховна рада України прийняла постанову про перейменування села в Конурчу, відповідно до закону про декомунізацію, однак дане рішення не вступає в силу до «повернення Криму під загальну юрисдикцію України»[18].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 552 особи, з яких 274 чоловіки та 278 жінок[19].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 496 осіб[20].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[21]:

МоваВідсоток
російська 36,90 %
українська 33,67 %
кримськотатарська 27,42 %
білоруська 0,20 %
інші 1,81 %

Примітки

  1. Прогноз погоди в с. Суботник (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 5 квітня 2015.
  2. X = 34.396293 & y = 45.821622 Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Процитовано 20 березня 2015.
  3. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  4. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
  5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
  6. page = 59 Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 72. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Процитовано 22 березня 2015.
  7. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // {{{Заголовок}}}. — Таврійський Національний Університет, 2005.
  8. Ханацкій К. В. {{{Заголовок}}}. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 421. Архівовано 2015-06-26 у Wayback Machine.
  9. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  10. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
  11. В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  12. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  13. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 234.
  14. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  15. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  16. Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941 г.
  17. Старі назви і зниклі міста Криму. Топонімічна карта. 2009 рік
  18. Про перейменування окремий населених пунктів та районів Автономної Республики Крим та міста Севастополя
  19. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  20. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  21. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.