Пушкіне (Джанкойський район)

Пу́шкіне (до 1945 року — Буюк-Алкали, крим. Büyük Alqalı) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 476 осіб. Орган місцевого самоврядування - Завіто-Ленінська сільська рада. Розташоване на півночі району.

село Пушкіне
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Завіто-Ленінська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060090050035872
Облікова картка Пушкіне 
Основні дані
Населення 476
Поштовий індекс 96127
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°50′45″ пн. ш. 34°23′19″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 96126, АРК, Джанкойський район, с. Завіт-Ленінський, вул.Шевченко, 20
Карта
Пушкіне
Пушкіне
Мапа

 Пушкіне у Вікісховищі

Географія

Пушкіно - село на півночі району, в Кримському степу, на лівому березі маловодний балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря - 3 м [1]. Сусідні села: Завіт-Ленінський - за 1 км на північ, нижче по балці і Суботник - також за 1 км вище по балці на південь. Відстань до райцентру - близько 15 кілометрів. Найближча станція - Солоне Озеро - за 6,5 км.

Населення

Всеукраїнський перепис 2001 року показав такий розподіл за носіями мови[2]:

Мова Відсоток
російська 73,95
українська 11,76
кримськотатарська 11,76
інші 2,53

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Халкали входив в Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства [3].

Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [4], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії [6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [7], Біюк-Алкали включені до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Ішунські волості. В «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Біюк-Алкали - власницьке татарське село з 5 дворами і 19 мешканцями при колодязях[8]. Згідно «Пам'ятною книги Таврійської губернії за 1867 рік» , село стояла покинутая[9], з огляду на еміграції кримських татар, особливо масову після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [10] та, якщо на триверстоввй мапі 1865 роки село ще позначене [11], то на карті, з коректурою 1876 року її вже немає [12]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року» , за результатами Х ревізії 1887 року село Біюк-Алхали, вже було заселене вихідцями з материкової Росії, значилося 2 двори і 17 мешканців[13], можливо, вже нових поселенців - німців або вірмен (джерело - енциклопедичний словник «німці Росії» - позиціонує село як німецько-вірменське ) [14].

Після земської реформи 1890 року [15] Біюк-Алкали віднесли до Богемської волості. В «... Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемську волостб ніяких даних про село, крім назви, не наведено [16]. За «...Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» в селищі Біюк-Алкали значилося 105 жителів в 11 дворах [17]. Мабуть, це було тимчасове поселення, пов'язане з будь-якими роботами, оскільки в Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[18], в Богемській волості Перекопського повіту значиться всього лише хутір Біюк-Алкали [19] з населенням 48 чоловік [14].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район [20]. У 1922 році повіти перетворили в округи [21].

Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північну частину Казахської РСР [22]. У 1944 році, після звільнення Криму від німців, згідно з Постановою ДКО № 5984сс від 2 червня 1944 року 27 червня кримські вірмени були також депортовані в Пермську область і Середню Азію [23]. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму» [24] та у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України [25].

18 травня 1948 року, Алкали (воно ж Біюк-Алкали) перейменували в Пушкіне [26].

Примітки
  1. Прогноз погоди в с. Пушкіно (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 6 квітня 2015.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 11 лютого 2016.
  3. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 року. — 1888.
  4. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
  5. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
  6. Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
  7. Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
  8. Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Процитовано 22 березня 2015.
  9. Ханацкій К. В. {{{Заголовок}}}. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. Архівовано 2015-06-26 у Wayback Machine.
  10. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // {{{Заголовок}}}. — 2005.
  11. Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Процитовано 24 березня 2015.
  12. Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-a. Археологічна карта Криму. Процитовано 26 березня 2015.
  13. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  14. В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  15. Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
  16. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  17. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
  18. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  19. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 233.
  20. Історія Джанкойського района. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  21. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  22. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  23. Постанова ДКО від 2 червня 1944 року № ГКО- 5984сс «Про виселення з території Кримської АРСР болгар, греків і вірмен»
  24. Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
  25. p = 9229 Як заселяли Крим (1944- 1954). Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  26. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.