Сува (Фіджі)

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується екваторіальним кліматом. Найтепліший місяць — січень з середньою температурою 26.7 °C (80 °F). Найхолодніший місяць — липень, з середньою температурою 22.8 °С (73 °F).[1]

Перші поселення з'явилися на Фіджі близько 1000 року до н. е. Остров'яни обробляли землю, розводили свійських тварин і займалися гончарною справою. Голландські дослідники відвідали Фіджі в XVII столітті, а в 1874 році острова були приєднані до Великої Британії. Столицею колонії Сува стала через 8 років, в 1882 році, коли стало ясно, що старої столиці — місту Левука вже більше нікуди розширюватися. На Фіджі європейці стали вирощувати кокоси, бавовну й цукровий очерет. Спочатку Сува являла собою маленьке поселення, що потопає в пилу влітку й у бруді взимку. Однак поступово Сува почала перетворюватися в місто, а потім й у найбільше місто на Фіджі. Під час Другої світової війни Сува була передовою базою військово-морських сил і ВПС Великої Британії. Місто стало столицею незалежної держави Фіджі 1970 року, звільнившись від колоніальної залежності від Англії. 1987 року країна вийшла зі Співдружності націй, після того як у країні відбувся державний переворот. Сьогодні це столиця Республіки Фіджі й найжвавіше місце південної частини Тихого океану після міст Австралії й Нової Зеландії. У самому місті проживає понад 201000 осіб; ще 40000 живуть уздовж 25-кілометрового шосе, що веде від Суви в аеропорт Наусорі.

Сува — найбільш неоднорідне в етнічному плані місто у Фіджі. Тут живуть фіджійці, індуси, китайці, тонганці, самоанці, ротуманці, європейці. Це своєрідний «фруктовий салат», саме так називають місцевих жителів самі жителі міста. Фіджійці й індуси — нащадки робітників, завезених англійцями ще наприкінці XIX — початку XX століть для роботи на плантаціях цукрового очерету — становлять приблизно половину населення. Між ними існують постійні тертя. У ряді випадків тертя, засновані на боротьбі між цими двома етнічними групами за політичну й економічну владу, переростають у жорстокі сутички в Суві.

У міста є один недолік, це погода. Тут волого й часто буває дуже брудно. Сува постійно міняється, залежно від погоди. Вона сяє й блискає під променями сонця, і здобуває тьмяний металевий відтінок у період дощів, а дощі йдуть тут досить часто.

У місті й довкола нього побудовано безліч католицьких церков, мусульманських мечетей, індуїстських і сікхських храмів; є навіть занедбаний єврейський цвинтар.

Торговельний центр MHCC

Міській автобус 20 маршруту

Дуже колоритно виглядає місцевий ринок, а все життя Суви зосереджене на центральній вулиці — Вікторія Парейд, на якій розташовано банки, готелі, ресторани, нічні клуби й багато чого іншого.

Архітектура ділової частини міста добре відображає минулу присутність англійців. Багато будинків, включаючи масивний будинок уряду, збудовані в колоніальні часи. Недалеко від центру розташований будинок державного університету.

У Суві живуть люди різних національностей, хоча більшість, звичайно, самих фіджійців. Найзначніша споруда в місті — будівля Резервного банку. Любителям книг варто відвідати міську бібліотеку, яка одночасно є однією з найвідоміших визначних пам'яток. Сува славиться великою кількістю парків з різноманітною рослинністю, але все, ж головною гордістю міста є ботанічний сад.

У місті є пляж, однак і жителі й приїжджі воліють купатися й загоряти в Пасифик Харбор, — містечку на березі океану, в 20 хвилинах їзди від столиці.

Крамниці, що продають безмитні товари, екзотика тропіків і незвичайні готелі залучають до Суви велику кількість туристів, що забезпечує зайнятість значної частини міського населення. Чимало фіджійців працюють на заводах по переробці цукру, виробництву напоїв, будматеріалів, миловарних заводах і тютюнових фабриках. Розвиток промисловості й туризму в 70-х роках XX століття призвів до значного росту населення столиці. Через нездатність уряду забезпечити житлом нових містян, уздовж окраїн Суви виросли численні тимчасові поселення.

• 
  Стінсон Парад

• Офіційний сайт міста (англ.)
• Музей Суви (англ.)