ТУ7

Не дивлячись на те, що ТУ7 мав навантаження на осі всього 6 тон, для багатьох вузькоколійок він був важким.

У зв'язку з тим з 1974 року зменшено запаси пального і балласт, поставлена передача УГП400-201.

Зменшено вагу до 20 тон, а навантаження до 5 тон. Немає свого імені. З 1975 року дві модифікації ("важка" і "легка") виготовлялись паралельно.

З 1978 року на базі ТУ7 був спроєктований снігоочисник ТУ7Р.

Потужність дизеля використовується на привід ротора, встановленого в протилежному кінці тепловоза. При цьому дизель розвернутий на 180 градусів.

Візки ТУ7Р уніфіковані з візками ТУ7, але не мають осьових редукторів.

З 1981 року був спроєктований тепловоз ТУ7М з збільшеною базою візків, коліс, кабіною, збільшеною довжиною і колією 1520 мм.

З 1982 року цей тепловоз вироблявся серійно під ТГМ40.

В 1986 році була вироблена модернізація тепловоза. Змінена електрична схема, застосовані гасителі колвання взамін гідравлічних. Модернізований тепловоз отримав назву ТУ7А. Нумерація стала прохідною.

Далі немодернізовані тепловози не вироблялись. Тепловози ТУ7А випускались в «легкій» і «важкій» конфігураціях.

Через економічних труднощів, виробництво тепловозів припинилось до 1996 року і відновилось з 2001 року — в основному для дитячих залізниць. В 2014 році на замовлення Алапаєвської дитячої залізниці був виготовлений ТУ7А-3367 в новому кузові[2][3]. Тепловоз ТУ7А виробляються по сьогодні в маленьких кількостях. Станом на 2020 рік відомо побудування ТУ7А-3373 для ВАТ «Кучуксульфат»[4][5].

В 2008 році по заказу Російської залізниці побудована модифікація. На неї замість дизеля 1Д12 поставили дизель ЯМЗ-238, а замість гідропередачі УГП400-650 — автомобільну коробку передач ГМП 851-2, виробляючи в Казані по ліцензії фірми «Фойт»[6].

Система управлінн на даній модифікації суттєво відрізняється тим. Управління гідропередачой здійснюється кнопками «1-2-D-N-R», як на автобусах ЛіАЗ-5256[7].

Дані тепловози будувались з 1986 року, з прохідною нумерацією. Однак проєкт виявився невдалим і з 2010 року будувався тепловоз ТУ10. Сумарно 20 тепловозів двох модифікаций (1986р. і 2008р.) були поставлені до 2010 року на деякі ДЗ, останній (ТУ7А-3362) — на ДЗ в Іркутськ[8][9].

В 1976-1977 і в 1991 роках були вироблені односекційні (ТУ7Э) и двосекційні (2ТУ7) тепловозів для колій 762—1430 мм, а також тепловозів з лівостороннім управлінням (ТУ7ЕЛ), які були передані в В'єтнам, на Кубу, в Болгарию, Чехословакию, Гвінею.

В 1989-1990 роках Камбарський завод по замовлення Міністерства шляхів сполучення прийняв спробу розробити на базі ТУ7 локомотив спеціально для ДЗ. Тепловоз повинен був мати двокабінну компоновку з виходом з кабіни не на відкритий майданчик, а через тамбур на дві сторони колії. Проєкт отримав назву ТУ7С. Через економічної кризи реалізація зірвалась, виконаного в Свердловську.