Тайхо Кокі

Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; *29 травня 1940(19400529) — †19 січня 2013) японський спортсмен українського походження[3], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я На́я Ко́кі[4], українське Іва́н Маркіянович Бори́шко[5]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.

Тайхо Кокі
яп. 大鵬幸喜
Загальна інформація
Громадянство  Японія
Народження 29 травня 1940(1940-05-29)[1]
Поронайськ, Сахалінська область, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Смерть 19 січня 2013(2013-01-19)[2][1] (72 роки)
Токіо-сітіd, Токіо, Японія
·серцева недостатність
Причина смерті серцева недостатність
Зріст 187 см
Вага 153 кг
Батько Маркіян Боришко
Спорт
Вид спорту сумо
Участь і здобутки
 Тайхо Кокі у Вікісховищі

Біографія

Молоді роки

Мати хлопця, Ная Кійо[6] походила з села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Карповичем Боришком[7], вихідцем з України.

Маркіян Боришко народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області[8]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). У 1900 (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий Схід[9] в складі групи українських переселенців[10]. Мешкав з батьками на Сахаліні у селах Владимировка, Красний Яр[11], місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, у тому числі — з експедицією Петра Польового. У 1905 році, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровськ. Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії. Згодом — мешкав у місті Сікука (нині – Поронайськ), де у 1928 році одружився з Наєю Кійо. Вже наступного року вони заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився у 1928) та Кодзі (Костянтин, народився у 1933), а сестру — Кацу (Катерина, народилася у 1937)[12].

Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі[9]. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії[9]. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років[10]. У 1957 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії[9]. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.

Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.

Кар'єра

Тайхо Кокі у 1961 році

1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.

1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.

Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.

Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-бея[13].

Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.

2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.[5][14]

Відвідини України

2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[10]

Хронологія

Тайхо Кокі.
  • 1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто.
  • 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
  • 1956 — поступив до сумоїстської школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
  • 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
  • 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстьке псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
  • 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
  • 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отримав титул одзекі у 20 років.
  • 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
  • 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отримав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
  • 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83% перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
  • 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
  • 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
  • 1977 інсульт
  • 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федерацій.
  • 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
  • 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
  • 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
  • 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
  • 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
  • 2013, 19 січня — помер (72 роки) у Токіо, Японія

Основні нагороди

  • 1969 медаль пошани з синьою стрічкою.
  • 1970 — велика премія Асоціації професійного спорту Японії.
  • 1982 — гуманістична премія від Lions Clubs International.
  • 1991 — почесний громадянин містечка Тесікаґа, Хоккайдо.
  • 1996 — заслужений діяч спорту Японії
  • 1997 — премія професійного спорту від Токійського American Club.
  • 2000 — почесний громадянин префектури Хоккайдо.
  • 2004 медаль пошани з бузковою стрічкою.
  • 2005 — особлива спортивна нагорода від газети Хоккайдо-сімбун.
  • 2008 — почесний громадянин району Кото, Токіо.
  • 2009 — заслужений діяч культури Японії.
  • 2011 Орден «За заслуги» III ступеня (Україна)
  • 2015 — почесний громадянин Японії (титул присвоєно посмертно)[15].

Результати

  • Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя - 1958-го.
Тайхо Кокі[16]


Рік у сумо Січень
Хацу басьо, Токіо
Березень
Хару басьо, Осака
Травень
Нацу басьо, Токіо
Липень
Нагоя басьо, Нагоя
Вересень
Акі басьо, Токіо
Листопад
Кюсю басьо, Фукуока
1956 x x x Не проводився (Маедзумо) Не проводився
1957 Захід Дзьонокуті #23
71
 
Схід Дзьонідан #83
62
 
Захід Дзьонідан #29
71
 
Не проводився Захід Санбамме #71
71
 
Схід Санбамме #37
62
 
1958 Захід Санбамме #20
62
 
Схід Санбамме #1
80P
Чемпіон

 
Захід Макусіта #31
71P
Чемпіон

 
Схід Макусіта #9
71
 
Захід Макусіта #2
35
 
Схід Макусіта #7
62
 
1959 Схід Макусіта #4
62
 
Схід Макусіта #1
62
 
Захід Дзюрьо #20
96
 
Схід Дзюрьо #16
96
 
Схід Дзюрьо #10
132
 
Схід Дзюрьо #3
132
Чемпіон

 
1960 Захід Маеґасіра #13
123
Д
Схід Маеґасіра #4
78
 
Схід Маеґасіра #6
114
Д
Захід Комубусі #1
114
 
Захід Секіваке #1
123
Т
Схід Секіваке #1
132
 
1961 Схід Одзекі #2
105
 
Захід Одзекі #2
123
 
Захід Одзекі #1
114
 
Схід Одзекі #1
132
 
Схід Одзекі #1
123PP
 
Захід Йокодзуна #1
132
 
1962 Схід Йокодзуна #1
132
 
Схід Йокодзуна #1
132P
 
Схід Йокодзуна #1
114
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
132P
 
Схід Йокодзуна #1
132
 
1963 Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
150
 
Схід Йокодзуна #1
123
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Захід Йокодзуна #1
123
 
1964 Схід Йокодзуна #1
150
 
Схід Йокодзуна #1
150
 
Схід Йокодзуна #1
105
 
Схід Йокодзуна #2
1410
 
Захід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
1965 Схід Йокодзуна #1
114
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
96
 
Захід Йокодзуна #1
132
 
Схід Йокодзуна #1
114
 
Схід Йокодзуна #2
132
 
1966 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0015
Схід Йокодзуна #2
132
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
132P
 
Схід Йокодзуна #1
150
 
1967 Схід Йокодзуна #1
150
 
Схід Йокодзуна #1
132
 
Схід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
2112
 
Схід Йокодзуна #2
150
 
Схід Йокодзуна #1
1122
 
1968 Схід Йокодзуна #1
1311
 
Схід Йокодзуна #2
Знявся через травму
0015
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0015
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0015
Захід Йокодзуна #1
141
 
Схід Йокодзуна #1
150
 
1969 Схід Йокодзуна #1
150
 
Схід Йокодзуна #1
3210
 
Захід Йокодзуна #1
132
 
Схід Йокодзуна #1
114
 
Схід Йокодзуна #1
114
 
Схід Йокодзуна #1
645
 
1970 Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму
0015
Схід Йокодзуна #2
141
 
Схід Йокодзуна #1
123
 
Захід Йокодзуна #1
2211
 
Схід Йокодзуна #2
123
 
Захід Йокодзуна #1
141P
 
1971 Захід Йокодзуна #1
141P
 
Захід Йокодзуна #1
123
 
Захід Йокодзуна #1
Відставка
33
Результат наведений як переміг-програв-знався    Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті

Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо)
Ще показані: =Кімбосі; P=Участь у додатковому фіналі
Ліги: МакуутіДзюрьоМакусітаСандаммеДзьоніданДзьонокуті

Рівні макууті: ЙокодзунаОдзекіСеківакеКомусубіМаегасіра

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Ex-Sumo champ Taiho dies
  3. Сайт «Кіраку», Українці у світі, Сайт йокодзуни Тайхо
  4. яп. 納谷幸喜, なやこうき), МФА: [naja koːkʲi]
  5. Кокі Най, він же — Іван Боришко // Україна молода, № 9, 20.01.2011
  6. Роки життя:*1901 — †1973
  7. Роки життя: *1885 або 1888 — †1960
  8. Японский чемпион с украинскими корнями. Отец сумоиста Коки Ная родился под Харьковом, а будущего спортсмена при рождении назвали Иваном
  9. Боришко Маркіян Карпович// Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. – С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
  10. Українці у світі
  11. Поселення, засноване у 1888 році на березі річки Дуйка (нині — річка Велика Олександрівка), в 3 верстах від села Михайлівка. Про Красний Яр згадує в своїй книзі «Острів Сахалін» Антон Чехов. Село припинило своє існування на початку 70-х років XX століття.
  12. h[ttps://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2622422-ekodzuna-ivan-borisko-tajho-koki-1-na-berezi-zatoki-terpinna.html Йокодзуна Іван Боришко – Тайхо Кокі.] 1. На березі затоки Терпіння // www.ukrinform.ua. — 2019. — 19 січня.
  13. Сучасна назва — Отаке-бея
  14. Указ Президента України № 26/2011 від 12 січня 2011 року «Про нагородження К. Ная орденом „За заслуги“»
  15. Йокодзуна Іван Боришко – Тайхо Кокі. 1. На березі затоки Терпіння
  16. Taiho Koki Rikishi Information. Sumo Reference. Процитовано 28 січня 2013.

Література

  • Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.