Тактаров Олег Миколайович

7 квітня 1995 року Тактаров дебютував у «Ultimate Fighting Championship» (UFC) на турнірі UFC 5, проведеному в американському місті Шарлотт, штат Північна Кароліна, виступаючи під псевдонімом The Russian Bear (з англ. — «Російський ведмідь»). Індустрія MMA тоді тільки зароджувалася, і часто турніри представляли собою поєдинки бійців, що представляють лише один стиль. Тактаров був представником самбо. Незважаючи на травму коліна, він успішно провів перший бій, перемігши задушливим прийомом. Другий бій був зупинений через розсічення Тактарова, і перемога присуджена Дену Северну. За словами Тактарова, він був готовий продовжувати бій.

У липні 1995 року Тактаров взяв участь у наступному турнірі UFC 6. У півфіналі він здобув одну з найшвидших перемог в історії, провівши задушливий прийом «гільйотина» на 9-й секунді. Деякі вважають, що бій був спланований заздалегідь, бо Олег і його супротивник мали одного менеджера[5]. У 2020 році Тактаров зізнався, що його бій із Ентоні Масіасом був договірним[6].

Фінальний поєдинок проти Девіда «Танка» Еббота тривав 17 хвилин і закінчився перемогою Тактарова задушенням ззаду. Це принесло Тактарову чемпіонський титул, незважаючи на те, що він не володів постійним чемпіонським поясом UFC[7].

На турнірі UFC 7, який проходив у вересні 1995 року, Тактаров боровся за титул чемпіона проти Кена Шемрока. 30-хвилинний бій не виявив переможця, додані 3 хвилини — теж. Бій закінчився нічиєю.

16 грудня 1995 року Тактаров узяв участь у турнірі «The Ultimate Ultimate», що зібрав кращих бійців року в UFC. У фіналі він знову зустрівся з Деном Северном і по закінченні 30-хвилинного поєдинку програв одноголосним рішенням суддів. Після цього Тактаров покинув UFC.

21 листопада 2003 року на турнірі UFC 45 було проведено опитування серед уболівальників для визначення найпопулярніших бійців в історії UFC. За результатами опитування Олег Тактаров увійшов у першу десятку[2].

Після відходу з UFC Тактаров брав участь у турнірі «Вале Тудо», а на «Martial Arts Reality Superfighting» (MARS) зустрівся з представником сім'ї Грейсі — Рензо Грейсі (Renzo Gracie).

Під час бою Рензо опинився на спині, пропонуючи Олегу зайняти захисну позицію «гард». Намагаючись захопити ногу для проведення больового прийому, Тактаров пропустив удар нею в голову і звалився з ніг. Рензо тут же завдав нищівного удару кулаком в обличчя Олега. Рефері зупинив бій, зафіксувавши нокаут.

Олег Тактаров узяв участь у першому шоу «Pride Fighting Championships», що відбувся 11 жовтня 1997 року. Він зустрівся з канадським ветераном UFC Гарі Гудріджем. Олег вигравав бій, в цілому, але в один момент Гудрідж завдав сильний правий хук по голові Олега, внаслідок чого Тактаров потрапив у важкий нокаут. Роки по тому Тактаров, згадуючи поразку, зазначав явну залежність Гудріджа від анаболічних стероїдів. За твердженням Олега, в той момент Гудрідж перебував на піку стероїдного циклу.

Після проведеного в 2001 році поєдинку Олег не брав участі в професійних боях аж до 2007 року, коли він оголосив про своє бажання повернутися і взяв участь у турнірі «BodogFIGHT: USA vs. Russia». На ньому він переміг американця Джона Марша (John Marsh) важелем коліна у другому раунді.

У 2008 році на турнірі під егідою «YAMMA Pit Fighting» відбувся останній бій Олега, проведений проти американця Марка Керра (Mark Kerr), який Тактаров виграв важелем коліна.

26 березня 2012 року Олег Тактаров спільно з групою однодумців (Ришатом Саяповим, Сергієм Шостаковим і Олегом Рожкевичем) заснував і очолював (з дня заснування до 10 червня 2016 року) Загальноросійську фізкультурно-спортивну громадську організацію «Федерація змішаних бойових мистецтв Росії»[8][9].

У 2007 році Олег Тактаров спробував себе в ролі спортивного коментатора на події «M-1 — vs Russia. Europe», проведеній російською компанією «M-1 Global». Однак, судячи з відгуків глядачів, цей дебют Олега виявився невдалим: його розкритикували за дуже розлогі коментарі, які мало стосуються самого поєдинку[2].

Олег Тактаров з дитинства мріяв стати актором і зніматися в голлівудському кіно. Для здійснення своєї мрії, в 1994 році, без грінкарти і знання англійської мови, він відправився в США. Але для того, щоб стати актором, потрібні або гроші, або широка популярність. З метою заробити гроші, Олег вирішив виступати на різних змаганнях з єдиноборств. Завдяки своїм виступам на турнірі «Ultimate Fighting Championship (UFC)» Тактаров став знаменитий як боєць по всій Америці, особливо, ставши чемпіоном шостого турніру UFC у 1995 році. Популярність допомогла йому почати свою кінокар'єру[2].

Серед акторських робіт Тактарова — ролі у фільмах: «Літак президента» (1997, США), «15 хвилин слави» (2001, США), «Роллербол» (2002, США), «44 Minutes: The North Hollywood Shoot-Out» (2003, США), «Господарі ночі» (2007, США)[10], «Хижаки» (2010, США). Також він знімався в телесеріалах «Шпигунка» (2003, США)[11], «Полювання на ізюбря» (2005, Росія), «Морська поліція: Спецвідділ» (2008, США).

У 2017 році Олег Тактаров, за власними словами, відповів відмовою на пропозицію Голлівуду зіграти в кіно російського військовослужбовця-карателя, який очолює групу проросійських сепаратистів, що вбивають людей на території Донбасу. Тактаров мотивував свою відмову низькою, з моральної точки зору, якістю ідеї подібного кіно[12][13][14].

10 червня 2007 року Олег «Російський ведмідь» Тактаров взяв участь у фінальному боксерському телешоу «Король рингу» на російському «Першому каналі», що проходив в «Лужниках» (Москва)[15]. Його участь полягала у проведенні «спеціального бою» проти Дольфа Лундгрена (поза рамками основного турніру) в подарунок глядачам фіналу «Короля рингу». Боксерський «супербій» проходив за тим же правилам, що і поєдинки учасників фіналу телешоу: п'ять раундів по півтори хвилини з двохвилинними перервами між ними. Бій за очками виграв Тактаров[16].

У 2009 році Тактаров виступив організатором зйомок російського реаліті-шоу «Чоловічі ігри». Девіз програми — «Всім під силу бути чемпіоном». Зйомки будувалися навколо групи людей (серед яких також були 2 жінки), кожен з яких раніше колись займався бойовими мистецтвами, але потім припинив. На момент проведення зйомок вони відчували життєві труднощі, проте щоденні тренування, за задумом організаторів, дозволили б їм знайти упевненість в собі і змінитися на краще. У фіналі учасники повинні були відправитися в Лас-Вегас і взяти участь у цьому турнірі зі змішаних єдиноборств[17].

З 9 жовтня 2011 року по 22 січня 2012 року Олег Тактаров разом з співачкою Вірою Брежнєвою був одним з ведучих військово-патріотичного телевізійного шоу «Спеціальне завдання» на російському «Першому каналі», де їм були відведені ролі «спеціальних агентів», що ведуть у проекті свою гру і володіють величезною владою над долями армійських новобранців. Завдання «спеціальних агентів» полягала у наданні постійного психологічного впливу на новобранців за допомогою підписання з деякими з них індивідуальних контрактів на виконання того чи іншого «тіньового» завдання[18][19].

У 2011 році Олег Тактаров вирішив повернутися в Нижньогородську область, до рідного міста Сарова, та зайнятися громадською діяльністю. У жовтні 2011 року його призначили на посаду радника з питань спорту глави адміністрації Нижнього Новгорода Олега Кондрашова[20].

Перша дружина — Мілена, з якою Тактаров прожив п'ять років.

Друга дружина — Кетлін, американка, працювала начальником в'язниці суворого режиму. Олег і Кетлін познайомилися після однієї з його нечисленних поразок на ринзі. Вона надала бійцеві підтримку й допомогла вийти з психологічної кризи, після чого вони стали зустрічатися. Є син Кітон. Олег і Кетлін розлучилися через несумісність характерів.

Третя дружина — Марія, росіянка. Від третього шлюбу у Тактарова є син Микита[21].