Тарле Євген Вікторович

Євге́н Ві́кторович Та́рле (* 8 листопада 1874, Київ — † 6 січня 1955, Москва) — радянський історик, педагог. Академік АН СРСР. Автор книг «Наполеон», «Нашествие Наполеона на Россию», «Талейран», «Жерминаль и прериаль», «Крымская война» та ін.

Тарле Євген Вікторович
Народився 27 жовтня (8 листопада) 1875[1]
Київ, Київська губернія, Російська імперія[2]
Помер 5 січня 1955(1955-01-05)[2][3][4] (79 років)
Москва, РРФСР, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університетуd
Галузь історія
Заклад Тартуський університет, Казанський державний університет і Московський державний інститут міжнародних відносин
Ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Лучицький Іван Васильович
Відомі учні Lev Kertmand, Борис Піотровськийd, Гумільов Лев Миколайович, Yury Aleksandrovd, Aleksandr Manusevichd і Q106230903?
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди

почесний доктор Університету Ослоd


Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
 Тарле Євген Вікторович у Вікісховищі

Біографія

Народився 8 листопада 1874 року в єврейській сім'ї купця з Херсона. Закінчив Херсонську чоловічу гімназію № 1 і 1892 року вступив в Новоросійського університету в Одесі на історико-філологічний факультет. Через рік перевівся на аналогічний факультет до Київського університету.

1896 року закінчив навчання і залишився працювати на кафедрі для підготовки до професорського звання, викладав у київських гімназіях, друкувався в журнальній періодиці, брав участь у підготовці статей до енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Наукова та громадська активність молодого вченого привернула увагу влади: Є.Тарле був арештований і висланий з Києва.

З 1901 — в Петербурзі.

У 1901 — перша наукова робота (магістерська дисертація) про Томаса Мора.

З 1903 приват-доцент університету. Є.Тарле був прихильником конституційних змін в Росії. 1905 — арештований і знову позбавлений права займатися викладацькою діяльністю. Зміни в житті Росії, що сталися як наслідок революції 1905 року, повернули Є.Тарле до викладацької діяльності. 1911 — захистив докторську дисертацію.

Події 1917 року знайшли суперечливий відгук у вченому. Він вітав лютневу революцію й вів активну наукову та громадську діяльність. Регулярно виїздив до Франції для роботи в архівах, сприяв налагодженню розірваних наукових контактів з Європою. Обраний дійсним членом Товариства французької революції, почесним членом Академії політичних наук Колумбійського університету тощо.

1921 — член-кореспондент АН СРСР, 1927 — дійсний член АН СРСР.

1930 — арештований разом з іншими істориками у, так званій, «академічній справі». В ув'язненні провів півтора року, виключений з Академії Наук, 1931 року відправлений у заслання в Казахстан.

З 8 серпня 1931 року перебував у вигнанні в Алма-Аті, де розпочав роботу над «Наполеоном».

Потім був реабілітований Сталіним завдяки «Наполеону».

Під тиском міжнародної наукової громадськості Є.Тарле дозволили викладати історію в Алма-Атинському університеті, а 1932 дозволили повернутися до Москви.

1933 — відновлений на посаді професора Ленінградського університету, пізніше — в званні академіка.

Проте повністю вчений був реабілітований лише посмертно в 1967 році.

Останні дослідження документів по, так званій, «Академічній справі» дозволяють стверджувати, що Тарле доносив на своїх колег по історичному цеху, зокрема, на історика Платонова С.Ф., звинувачуючи його у тому, що він очолював контрреволюційний гурток у Ленінграді. [5]

Помер 6 січня 1955 року в Москві

Наукова діяльність

Протягом останніх тридцяти років свого життя Є.Тарле вів активне наукове й творче життя: викладав, писав нові книги, підручники історії, укладав збірники документів. Він автор монографій «Наполеон» (1936), «Талейран» (1940), «Кримська війна» (1941—1943) та багатьох інших ґрунтових наукових досліджень.

1940-го року вчений був обраний почесним доктором університетів Брно, Праги, Осло, Сорбонни, член-кореспондентом Британської академії, членом Норвезької АН, Філадельфійської академії політичних та соціальних наук в США.

Нагороди

Увічнення пам'яті

  • На честь Є. В. Тарле названо вулицю в Херсоні.

Джерела та література

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118801384 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Тарле Евгений Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Брачев, Виктор (2006). Травля русских историков (Російська). Алгоритм. с. 320. ISBN 5-9265-0236-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.